с. Християна ГОЛОМІДОВА,

Настоятелька Мирянського ЧСВВ м. Івано-Франківськ

Серед віднайдених документів Братства св. Василія Великого 3 закону збереглися також списки членів Братства с. Желдець Кам’янка-Бузького р-н. Львівської обл. (18 осіб). Дата їх написання відсутня.

 Вже 26 серпня 1898 р. о. Андрей Шептицький, ЧСВВ передав свій уряд ігумену о. Платоніду Філясу, ЧСВВ, отримавши нове призначення – професора морального і догматичного богослов’я в Кристинополі. 17 вересня 1899 р. у Львові в соборі св. Юра відбулась його єпископська хіротонія і він став третім Станіславським єпископом. 17 грудня 1900 р. був номінований Галицьким Митрополитом. 17 січня 1901 р. в соборі св. Юра у Львові відбулась його інтронізація.

Після заснування ігуменом о. Андреєм Шептицьким, ЧСВВ Братств св. Василія Великого 3 закону в містах і селах Галичини в 1897-1898 рр. вони були засновані також при Василіянських монастирях у Бучачі і Дрогобичі. Отці Василіяни виїжджали на місії до Північної і Південної Америки і засновували там різні церковні товариства, зокрема і Братства св. Василія Великого.

 4 березня 1905 р. Б. в Крехові, Митрополит Андрей написав Пастирське Послання до Духовенства «Про церковне братство», в якому запропонував Нарис Статуту добре зорганізованого церковного братства. В розділі «Нарис Статутів» Митрополит пише про мету прицерковних братств: «Браття і сестри вступають до братства, щоб старатися про якнайліпше сповнення Божих заповідей і щоби спільними силами виконувати добрі діла любові ближнього для добра громади». Члени Третього Чину мали ще «завдання допомагати Оо. Василіянам у всіх видах апостоляту, а також обороняти серед мирян вчення і авторитет Католицької Церкви від різних інсинуацій». Є згадка, що до Братства Третього Чину «належали найкращі та найбільш заслужені члени Апостольства молитви».

 У Василіянських документах, зокрема у хроніці монастиря св. Онуфрія у Львові, знаходимо короткі записи про духовних провідників Братства. В 1906 р. Братство вже коротко іменувалося як III Чин. Духовними провідниками III Чину у Львові були: з 1900 по 1904 рр. – о. Атаназій Филипів, ЧСВВ; з1907 по 1909рр. – о. Митрофан Михняк, ЧСВВ; до 10.05.1917 р. – о. Антоній Мартинюк, ЧСВВ; з 28.05.1917 по 2.11.1920 рр. – о. Гліб Кінах, ЧСВВ; до 21.02.1921р. – о. Софрон Дякович,ЧСВВ; з 21 лютого 1921 р. – о. Віталій Градюк, ЧСВВ; з 27.01.1924 р. – о. Павло Теодорович, ЧСВВ; з 10.09.1931 р. – о. Яким Сеньківський, ЧСВВ, нині Блаженний священномученик. О. Яким, ЧСВВ провадив Третій Чин до 1939 р., до свого від’їзду в Дрогобич. В хроніці монастиря він зробив запис, що 12 лютого 1937 р., на свято Трьох Святителів, о 6 год. ранку на Службі Божій для III Чину після відповідного слова отця, члени Чину відновили свої приречення. Запричащалось 172 члени. Можна припустити, так як не всі могли бути присутні на віднові обітів, що загальна кількість членів III Чину у Львові в 1937 р. була більше 200 осіб. Духовними провідниками в інших місцевостях були: у Кристинополі: – о. Теодозій Галущинський, ЧСВВ, який перебував у монастирі з 1910 по 1913 рр.; у Бучачі – в 1916 р. – о. Порфирій Боднар, ЧСВВ; в 1921 р. – о. Платон Мартинюк, ЧСВВ; в 1922 р. – о. Модест Пелех, ЧСВВ; в 1931р. – о. Євтимій Бобрецький, ЧСВВ; в 1939 р.– о. Порфир Сивак, ЧСВВ; у Дрогобичі – о. Йосиф Заячківський,ЧСВВ (в часі 1926 -1930 рр.). З 1939 по 1941рр. – о. Яким Сеньківський, ЧСВВ.

 Щодо назви Братства, то перші закладені Братства ігумен о. Андрей Шептицький, ЧСВВ коротко називав – «закон С.ВВ.» – закон Святого Василія Великого. 2 червня 1897 р. він заклав, як записав – «закон Ч.С.ВВ.» на Ланах біля Стрия – закон Чину Святого Василія Великого. 3 серпня 1897 р. він записав, що заклав «братство закону С.ВВ.». Також є запис – «заклад, братство Ч.С.ВВ.». В 1898 р. засноване Братство у Львові мало вже назву: Братство Святого Василія Великого 3 Закону. В 1906 р. Братство вже коротко іменувалося як III Чин. З 1992 р. Третій Чин отримав нову назву – Мирянський Чин Святого Василія Великого.

 Питання діяльності Братств і Товариств, які діяли при Василіянських монастирях, розглядалось на Соборах і Капітулах Чину. На 5-му Соборі, який відбувся з 12 по 26 лютого 1926 р. в Жовкві, було ухвалено проект: «Організаційну працю в братствах, читальнях і Апостольстві молитви обновити і оживити й звернути пильнішу увагу на пасторацію над інтелігенцією і приступити негайно до видавання відповідної для неї духовної католицької лектури».

 Щодо питання Статутів Братства, раннім є збережений рукопис першого розділу Правил Братства Святого Василія Великого 3 Закону «О прийняттю, новіціяті і професії». Зміст розділу збігається по своїй суті зі змістом першого розділу Правил Францисканського Третього чину світських 1883 р. На думку автора, цей розділ написаний рукою ігумена о. Андрея Шептицького, ЧСВВ.

 Статут Братства, який має назву: «Правила св. отця Н. Василія В. для людей світських», укладений о. Андреєм Шептицьким, ЧСВВ, за 1932 рік, 3-тє видання, написаний (всі 11 розділів) на основі запропонованого Митрополитом Андреєм в Пастирському Посланні до Духовенства «Нарис Статуту» церковного братства, відповідно відкоректованим для членів Братства св. Василія Великого. II, III, IV розділи Правил Братства написані на основі I, II, III розділів Правил Францисканського Третього чину світських за 1883 р. Статут Братства 1932 р., 3-тє видання, ймовірно є першим Статутом III Чину. У своєму Пастирському Посланні Митрополит Андрей написав про укладений ним Статут для прицерковних Братств: «Правила того роду впроваджував я сам у життя в деяких селах й осягав добрі успіхи. Сама гадка є, як думаю, основою всіх давніх братств, що мали історичне значення. Власні студії переконали мене в цьому…».

В 1953 р. на Генеральній Капітулі в Римі, як написано: «були зроблені перші спроби укласти Статут для III ЧСВВ, називаючи згуртування «Третім Чином Святого Василія Великого». Після Другого Ватиканського собору (1962-1965 рр.) «Треті чини» отримали нову назву: «Мирянські чини» даної чернечої родини. Після виходу УГКЦ з підпілля в 1989 р. для членів III Чину було укладено новий Статут, схвалений на Генеральній Капітулі Василіянського Чину, яка відбулася в Римі від 21 червня до 5 липня 1992 р. Він має назву – Статут Мирянського Чину Святого Василія Великого.

 До Другої світової війни добре були розвинуті Братства Третього Чину при василіянських монастирях: у Львові, Кристинополі, Дрогобичі, Бучачі. Невідома на часі доля закладених ігуменом Андреєм Шептицьким Братств св. Василія Великого на світських парафіях, що потребує ще свого дослідження.

 Після Львівського псевдособору 1946 р. Третій Чин Св. Василія Великого офіційно припинив своє існування і його члени увійшли в структуру підпільної УГКЦ. Активна діяльність Третього Чину в часі підпілля сприяла збереженню УГКЦ, її життєдіяльності і легалізації наприкінці 1980-тих років і велика заслуга в цьому належить багатьом сотням сестер і братів Третього Чину Святого Василія Великого.

Висновки:

Мирянський Чин Святого Василія Великого, який при заснуванні отримав назву Братство Святого Василія Великого 3 Закону, був заснований в УГКЦ в 1897 році ігуменом монастиря св. Онуфрія у Львові о. Андреєм Шептицьким, ЧСВВ, майбутнім Митрополитом. В 1897-1898 рр. ігумен сам особисто закладав осередки Братства в містах і селах Галичини. При василіянських монастирях Братства Св. Василія Великого ним були закладені у Львові і Кристинополі. Деякі Братства були засновані на світських парафіях, в часі василіянської місії або після неї. Ним були укладені для членів Братства «Правила Св. Отця Н. Василія В. для людей світських». Ігумен о. Андрей Шептицький, ЧСВВ протягом 1897-1898 рр. був також одночасно і духовним провідником для членів закладених ним Братств, приїжджаючи до них і виголошуючи їм духовні науки.

Головний осідок Братства був при монастирі св. Онуфрія у Львові. Братство мало свою печатку. Братства Святого Василія Великого 3 Закону могли поділятись на окремі чоловічу і жіночу групи і кожна з них мала свою окрему Раду. Членами Братства були чоловіки і хлопці, жінки і дівчата, старші за віком та молоді. Це могли бути і найбільш заслужені члени Апостольства Молитви. Члени Братства жили по духу і Уставу Василіянського Чину. З ними ділили обов’язки праці, його заслуги та привілеї. Метою заснованого Братства було: «щоб старатися про якнайліпше сповнення Божих заповідей і щоби спільними силами виконувати добрі діла любові ближнього для добра громади». Члени Братства мали ще «завдання допомагати Отцям Василіянам у всіх видах апостоляту, а також обороняти серед мирян вчення і авторитет Католицької Церкви від різних інсинуацій».

Раніше писалось, що рання згадка про Третій Чин є 1912 рік. Ще одна думка є, що він був заснований в часі підпілля владикою Яковом Тимчуком, ЧСВВ.З віднайденням найдавніших документів Братства та особистих записів ігумена о. Андрея Шептицького,ЧСВВ можемо зробити висновок, що на даний час найшвидша згадка про Третій Чин є 30 травня 1897 р., коли ігуменом було засноване Братство в с. Дідушицях (Великих) Стрийського р-н. Івано-Франківської обл. і в дочерній церкві в с. Угольна Стрийського р-н. Львівської обл. 30 травня 1897 р. можемо вважати часом заснування Третього Чину св. Василія Великого в УГКЦ, а його засновником – Митрополита Андрея Шептицького.