«Почуваюся дуже добре, з дня на день краще», – писав високопреосвященний ієромонах Епіфаній до одного з отців 2 лютого 1958 р. Писав із лічниці, де 12 днів відпочивав після важких серцевих нападів. Наступного дня, відмоливши приписані чернечі ранішні молитви, вийшов зі своєї кімнати й попрямував до каплиці, щоб служити літургію. Ідучи коридором, почав тратити віддих, сперся на стіну, схопився за серце. Сестра, що саме проходила повз, побачивши зблідлого, ослаблого ієромонаха Епіфанія, підхопила його за рамена й повела назад до кімнати, посадила на фотель і покликала священника-капелана. Прийнявши в повній свідомості Тайну Єлеопомазання, ієромонах Епіфаній за кілька хвилин спокійно віддав душу в руки Всевишнього.

     Епіфаній Теодорович народився 12 червня 1881 р. в Іваниківцях, що біля Станіславова (нині Івано-Франківськ), у священницькій сім’ї. Його батьки були глибоко побожними, і це позитивно позначилося на родині. Так, усі семеро дітей, що ними обдарував Бог цю пару, присвятили себе службі Господеві: двоє синів вступили до чину отців василіян, ще двоє стали єпархіяльними священниками, а три доньки приєдналися до сестер василіянок. До того також тітка та сестрінка ієромонаха Епіфанія стали черницями, а один сестрінок – священником-редемптористом. Зрештою, і мати Епіфанія вступила до монастиря сестер василіянок. Ось із якої гарної, Богом благословенної та Богу відданої родини походив покійний ієромонах Епіфаній.

     Ще 17-річним юнаком, коли життя всміхалося романтичними приманами й радощами, Епіфаній покинув світ і вступив до новіціяту отців василіян. Закінчивши його й приписані студії, 1908 р. він був висвячений на священника й виконував цей уряд із подиву гідною посвятою майже 50 років.

     У 1921 р. з волі настоятелів виїхав на місійну працю поміж українських емігрантів у Канаді. Працював там 6 років. 1927 р., як досвідчений організатор, виїхав до Америки, щоб стати першим василіянином на Вашингтонській землі, промостити шлях для співбратів, які мали прийти за ним.

     Ієромонах Епіфаній був також талановитим письменником. Ще в Галичині, у Жовкві, він працював редактором «Місіонара» (1908–1912). 1912 р. видав перший том книги «Життя святих», що була свого часу улюбленою, просто-таки настільною, у кожній українській хаті в краї. Наступних томів не встиг видати, бо виїхав до Канади. Але в США знову взявся за перо. Через 5 років редагував дієцезіальний тижневик «Католицький Провід», що згодом виходив під назвою «Шлях». Щоб передати молодшому поколінню священників свій душпастирський досвід і набуте знання апостольської праці, він видав 3 томи духовних наук під заголовком «Католицьке Життя».

     Однак чи не найбільшою заслугою ієрмонаха Епіфанія як перед Василіянським чином, так і перед українською єпархією у США був і є порятунок від продажу церкви Святого Миколая в Чикаго. Сталося це 1933–1934 рр. Тоді багато людей втратило великі маєтки. Багаті бідніли, а бідні зовсім сходили на нужду. На парафії Святого Миколая в Чикаго висів колосальний борг – 200 000 доларів. То була астрономічна, непідйомна сума. Банк, якому заборгувала парафія, виставив церкву на продаж. Здавалося, що все скінчено – найкраща українська католицька святиня піде в чужі руки. Але о. Епіфаній у порозумінні з преосвященним Костянтином заходився рятувати її. Банк заявив, що подарує 80 000 доларів, якщо він до року сплатить решту, тобто 120 000. Повний уповання на Божу доброту й поміч, ієромонах Епіфаній узявся до праці, в успіх якої ніхто не вірив. Але сталося чудо. Точно визначеного дня й години отець приніс до банку решту грошей – 120 000 доларів. Там не могли повірити в побачене: як за таких тяжких часів тотальної фінансової кризи ієромонах Епіфаній зміг швидко зібрати так багато грошей?!

     Навіть якби він більше не зробив у своєму житті, крім однієї цієї справи, то вже тим заслужив би, щоб його ім’я було увічнене в історії греко-католицької церкви й нашого народу-блукальця в Америці.

     Лагідною, ніжною вдачею, тихістю, скромністю, простотою, любов’ю до молитви й – головне – до свого народу, до Української католицької церкви та Христа ієромонах Епіфаній Теодорович, ЧСВВ, дав нам приклад. Так сталося, що не зміг цей великий подвижник спочити у своїй рідній Україні, яку так сильно любив, – прийняла його вільна американська земля, що її він зросив своїм потом та освятив гарячими молитвами. Яким був сам о. Епіфаній, тихим і скромним, така і його могила на цвинтарі парафії Святого Миколая в Чикаго. Та згадуватимуть про нього як про велику особистість, чиє світло осяватиме шлях молодому поколінню василіян.

ієром. Прокопій ЛОТОЦЬКИЙ, ЧСВВ