Наталя КРІЛЬ

Цей порятунок подав мені Господь у м. Вишгороді Київської об. Місто Вишгород знаходиться вище від Києва на 25 км. проти течії Дніпра. Це місто було приданим кн. Ольги на час її одруження з кн. Ігорем, і де спочивали останки її правнуків святих українських кн. Бориса і Гліба. Виховані у християнському дусі, молоді князі воліли за краще віддати своє життя Богові, аніж підняти меч на пожадливого до влади брата Святослава та пролити невинну кров у міжусобицях!

Був вечір. Швидко темніло. Я вже закінчувала свою молитовну подорож по історичних місцях України і останнім пунктом було завдання вийти на берег Десни. Часу було мало, місцевість – незнайома: лише з висоти Вишгородського горба я побачила на мить низину, порослу чагарником, і смужку води.

Ведена губителем людських душ, я надіялася, що зможу в темряві перейти поле і вийти не берег Десни. Я швидко йшла асфальтованою доріжкою – тонкою ходою спішила до місця своєї погибелі. Я пішла в цю подорож без благословення священика, нікого не попередивши де буду, і коли повернусь!

Але Божа Правиця в останню хвилину ухопила мене і завернула до спасіння. В темряві ночі я раптом побачила диво – в темряві ночі сіяв величний Хрест – рівним спокійним блакитним світлом – сіяв у темряві, в якій вже не можна було розрізнити, де небо, а де земля, тільки блакитне сяйво Хреста освітлювало землю так, що уважно придивляючись, можна було знайти дорогу.

Я вмить забула про свої самовбивчі плани і повернула до Хреста, бо знала – там, де Хрест – там спасіння, безпека – своєчасна і вірна допомога. Приступивши до Хреста, я віддала Йому шану, поклонившись Найдорожчому Спасителеві, який уже провадив мене до спасіння! За Хрестом можна було розгледіти доріжку і силует новозбудованої святині, про яку сповіщали тьмяно освітлені віконця.

Коли зайшла до храму, опинилась на богослужінні. Побачила ікону Вишгородської Богородиці, до якої прикладались нечисленні вірні і сама приєдналася до них. Запалила свічку – подяку за щасливу подорож, не розуміючи, що ще маю дякувати Матері Божій і за спасіння власного життя. Після закінчення Богослужіння, коли розповідала звідки і куди йду братам і сестрам, які поцікавилися незнайомою в їхньому місті людиною, почула слова: «А ви не змогли б перейти цією дорогою, бо ремонтують її і вздовж викопані глибокі канави, які наповнені зараз після дощів, водою!» Говорили спокійно, бо думали, що маю зі собою хоча б ліхтарик!

Розповіли також, що цей світний Хрест передала в Україну одна француженка з м. Дозуле, який поручив Господь виготовляти і розсилати по цілому світі!

Дякую Господу Богу нашому, що Своїм Світлоносним й Життєдайним Переможним Хрестом завернув мене з дороги погибелі і причислив до благословенного Свого стада Української Греко-Католицької Церкви! Написати про це мене спонукав Хрест з Дозулє, встановлений минулого вже 2015 р. на Високому Замку у Львові!

Потім я думала, як я могла, будучи в доброму розумі, наважитись на такий безглуздий вчинок, як подорож вночі по невідомому полю! І згадала, що ця думка була, очевидно, сформована на основі перегляду фільмів, коли показують події, які відбуваються вночі, тобто в цілковитій темряві! Тож застерігайте дітей від перегляду фільмів, в яких змальовані події, які не можуть відбуватися в житті – бо тоді уявне витісняє дійсність і людина – безцінний скарб! – може стати жертвою викривленого мислення.

Для всіх, хто має сумніви і веде духовну боротьбу, прошу звернутись за допомогою до Хреста з Дозулє! Христос – Переможець ніколи не відмовляє у допомозі!

Сердечно дякую моєму Спасителеві і Господу Ісусу Христу за Його безмежне Боже Милосердя в рік Божого Милосердя!