Минущі всі: жінки, чоловіки… Лиш пам’ять їх спроможна воскресити. Та ні, вони живі – як ті зірки, Яких нікому вже не погасити. П. Ш.

     Його святість не в нетлінності тіла, а в доступних кожному речах: щоденній участі в літургії, прийнятті Причастя, частій сповіді, намаганні завжди і всюди робити тільки добро. Святість не зарезервована для окремих людей, це покликання кожного!

     Він належав до кола обраних – людей з важкою долею, які змогли з честю пройти всі випробування та залишити по собі багато добрих діл і світлу пам’ять. Раннє сирітство, жахіття війни, переслідування, доноси, арешти й побиття, недуги – тяжкий хрест дістався бр.

     Випускник Перегінської школи №  1, що на Івано-Франківщині, Олександр Люклян набрав на цьогорічному тестуванні 795 балів з 800 можливих: по 200 з української мови та літератури й математики, 199 з англійської мови і 196 з фізики.

     Коли якийсь таваріщ постить (у соцмережах) фото банки совєцкої тушонки з підписом: «Помніш?» – я згадую.      Згадую х/б спортивні штани, які через тиждень носіння відвисали на колінах та ззаду. Згадую аж 3 види печива в магазині.

Картинки з життя   Сталося це в аптеці. Одна бабуся купила ліки від головного болю й хотіла прийняти їх на місці: мабуть, сердешна, не могла більше терпіти. Попросила провізорку дати їй горнятко води, щоб запити таблетку, – звичайної, з крана.

На ринку бабуся продає полуниці. До неї підходить модна панянка й запитує: – Скільки хочете за відро полуниці? Бабуся відповідає: – 120 гривень. – Я беру за 100 або йду, – заявляє панянка. Бабуся відповідає їй: – Купіть за ціною, яку хочете, пані...

Брат Павло Петро Плетенецький        Період підпільної діяльності УГКЦ позначений багатьма особистими трагедіями, які зливаються в загальнонаціональну. Проте неправильно розглядати його тільки під цим кутом зору.

     То було влітку. Я прийшов у лікарню на духовну бесіду до одного чоловіка. На його життя випало чимало випробувань, але й чудес траплялося багато. Найбільш значущі – пов’язані з натільним хрестиком, яким колись благословила його мати.

     Серпень 1987 року. Львів. Понад 200 єпископів, священників, ченців і вірян заявили про вихід Української греко-католицької церкви з підпілля. Листа про це надіслали Папі Іванові Павлу ІІ і тодішньому генсекретареві СРСР Михайлові Горбачову.

На свято Стрітення зима стрічається з весною. Зима бунтується, та з часом мириться з сестрою. Дуби на Стрітення в землі протягують коріння – Із діда-прадіда ця вість несеться в покоління.   Ось і Стрітення. Уже зближайся до нас, весно!

Картинки з життя      Петрик повертався зі школи додому в піднесеному настрої. Навіть міцний мороз йому не дошкуляв. Ще б пак! Попереду зимові канікули, свята. У табелі тільки відмінні оцінки – буде чим потішити батьків!

      На засланні в селищі Аян мені довелося зустрітися з греко-католицьким священником з України Романом Єсипом. Він був привітним і веселим чоловіком. Проте я помічав, що за усмішкою криється душевний і фізичний біль.

     1982 рік. За бажання легалізації Української греко-католицької церкви сповідника віри о. Романа Єсипа й о. Василя Каваціва засуджено до п’яти років ув’язнення в трудовій колонії і трьох років заслання в селищі Аян на березі Охотського моря.

     Денис був старшокласником, активістом, відвідував шкільний драмгурток. Хлопець мав тонку, чутливу душу, любив ходити до церкви, співав у дитячому хорі. Одним з його найулюбленіших свят було Різдво Христове, він завжди з радістю очікував дива народження Немовляти Ісуса.

      Одного разу, відвідавши хворого, я повертався додому. Проходячи повз один двір, побачив біля хати двох чоловіків. Вони сиділи на призьбі й розмовляли. Один з них підвівся, привітав мене й попросив обговорити з ним важливе питання, що турбувало його останнім часом.

(Картинки з життя)      Щоразу, коли навідуюся в село до бабусі, ледь не першим зустрічає мене сусідський пес Мухтар. Здалеку чує, підбігає, лащиться, подає лапку. – Привіт, друже! – вітаюся з ним. – Як справи?

     У селі Бусовисько на Старосамбірщині є хатина, блакитна, як небо. Вона особлива, її увішані іконами стіни бережуть багато таємниць. Це не просто собі оселя – тут за часів заборони УГКЦ правили служби Божі, хрестили дітей, вінчали закоханих.

Світлій пам’яті сестри Володимири Дмитришин      6 червня 2019 року наша церква, ненька Україна, усі ми зазнали великої втрати: нас передчасно покинула, відійшовши в засвіти, с. Володимира.

     У свої 35 років Марія Вальєхо-Нагера мала все, про що можна тільки мріяти: щасливу сім’ю, успішну кар’єру журналістки й письменницьку славу.