Старенька Палажчина хатинка розгублено стояла поміж добротними новобудовами. Дивний, тремтливий запах мала глиняна оселя. Він був різний у літню спеку й після дощу. Узимку хатинка дихала особливим теплом і, здавалося, зігрівала світ. Восени пахла картопляними димами.

   Денис увімкнув телефон і став слухати ранкові новини. «З північного напрямку російські війська готуються штурмувати столицю.

Оксана подобалася Ігореві з першого класу. Дівчинка зі смішними кісками. Одна чомусь завжди розпліталася. Маленька розумниця. А Ігор мав чудовий голос. Жоден концерт не обходився без його участи. Оксана була жартунка-веселунка. Ігор – поміркований, кожне слово виважував.

Максим і Павло товаришували зі шкільних років і жили на одній вулиці районного міста на Вінниччині. Народилися вони в одному році – разом з утворенням української держави, тому про Союз знали із розповідей старших людей.

У дитинстві мені часто доводилося чути розповіді нашого односельця, який приходив до батька позичати якісь столярські інструменти. Він був учасником Першої світової війни на російсько- австрійському фронті, тому багато розповідав про це. Про один випадок  сусід розказував багато разів.

В усі часи люди завжди ревно берегли своє ім'я і намагалися зробити так, щоб воно жило якомога довше. Одні прославляли його великими справами, другі – висікали на скелях, треті – писали на свинцевих пластинках і кидали в море.

Різдво стояло перед порогом. Переминалося з ноги на ногу, наче маленьке дівчатко, що прийшло колядувати до незнайомої оселі. Різдво переступить поріг Олениної квартири. Обійме її. Поруч буде ангелик. Її ангелик. Він знає: Олена плакатиме. Цього разу він не зможе її втішити.

– Василю, ти знову зібрався їхати до Києва? – Мамо, на Майдані збирається вся Україна. Треба щось робити, Україна так далі не може існувати. Михайло одружився, у нього дружина, дитина маленька, а він із Вінниччини їздить до Києва на Майдан. То чому я не можу поїхати?

      Листопад відплакав дощами, віджурився туманами. Коли минав цей місяць, їй розвиднювалося на душі. Як у дитинстві, хотілося повірити в білу зимову казку. У магію прийдешніх свят... А листопад... цей колючий заплаканий листопад... Він відібрав у неї те, що любила.

     «Із 6 до 18 листопада 2022 року в єгипетському Шарм-ель-Шейху проходила COP27 – 27-ма Конференція Організації Об’єднаних Націй зі зміни клімату.

      Миколу в селищі називали Колькою. Так його кликала баба Настя, бо не любила внука. І батько сина не любив. А все тому, що Колька зовсім не був схожим на батькову родину.      Надя, Колькова матір, присягалася чоловікові, що син його.

   Цього року ми всі переживаємо й несемо втрати через надзвичайно жорстоку війну росії з українським народом. Росія з усією мілітарною силою веде загарбницьку широкомасштабну війну проти України.

Із розповіді вірянки під час реколекцій у с. Вороновиці на Вінниччині      Святий Іван Гвальберт жив наприкінці X ст., він був лицарем. Одного нещасливого дня Івана спіткало горе: його брата вбили.

Вона часто приходить у невеличку кав’ярню. Сідає за столиком біля вікна. Замовляє горнятко кави. І чекає... Кава стигне. А вона дивиться у вікно, навіть не пригубивши ароматного напою. Потім устає і йде. Наступного дня або через день приходить знову. – Вам не подобається наш напій?

     В’ячеслав Ялов з братами і сестрами устиг утекти з рідного Верхньоторецького Донецької області ще до окупації селища російськими військами. Сьогодні вони проживають у Дрогобичі Львівської області. Новою домівкою для дітей є гуртожиток: місцева влада надала дві кімнати.

Напередодні Великодня в одній хаті в с. Жуличі зібралося багато літніх і хворих людей. Вони прийшли, щоб висповідатися й причаститися до свята.

     Священника Тадея можна зустріти у Вільнюсі, у католицькій церкві Святої Трійці візантійського обряду, де він здійснює богослужіння. Отець уже кілька років живе в столиці Литви. Цього нелегкого часу він намагається зігріти, підтримати людей своїми словами та молитвами.

     Ярина мріяла бути схожою на свою вчительку історії – Марину Львівну. Та носила взуття на підборах, елегантні блузки та сукні, які прикрашала вишуканими брошками. Це дуже подобалося дівчинці! Учителька була молоденька, щойно після інституту.

На гуцульському небозводі згасла яскрава зоря, яка осявала світ  добротою, радістю і любов’ю: не стало Марії Довганюк. Її смерть відізвалася болем у серцях багатьох людей – кревних і знайомих.

      Апостол Закарпаття – так називали о. Павла Петра Мадяра, ченця-василіянина, який зробив неоціненний внесок у відродження й розвиток греко-католицької церкви. Попри утиски та переслідування він ніс слово Боже по всій Срібній Землі.