Пані Ганна Нагайовська розповідає:

«У ряди Апостольства молитви вступила 7 вересня 2014 р. Б. Перебуваючи в Апостольстві, докладаю зусиль, щоб бути достойною чести зватися Апостолом Божої любови, бо Бог –   це любов. Працюю над темою «З якою метою люди єднаються в Апостольстві молитви?» Із доповіддю на цю тему неодноразово виступала перед учасниками єпархіальних та деканальних з'їздів АМ (в Улашківцях, Мельниці-Подільській, Чорткові, Івано-Франківську).

Щоденна молитва і Свята Євхаристія є для мене тим невичерпним джерелом, з якого витікає Божа благодать та всі інші дари Духа Святого, яких потребують наші душі. Найбільшу та особливу радість і натхнення відчуваю під час молитви Адорації Найсвятіших Тайн, коли ми під проводом о. Йосафата зі всією спільнотою та церквою молимося в присутності Ісуса Христа – Бога Живого. Переживаємо те дивне відчуття, коли Він торкається найпотаємніших глибин наших сердець і напо- внює їх животворним вогнем Своєї беззастережної любови.

Перебування в Апостольстві дає мені змогу відчувати себе Божою дитиною; у Його всюдисущій присутності та під Його всемогутнім захистом впевнено почувати себе в складних життєвих обставинах, завжди мати тверду віру й надію на Господню опіку та допомогу.

Я не перестаю дякувати Богові за все, що відбувається в моєму житті, за Його науку і поміч, за можливість бути світлом для інших, кого Бог посилає на мої життєві стежки. Як педагог, керуюся Божою наукою в праці з підлітками, яких психологічна наука недарма називає «кризовою категорією». У взаєминах та спілкуванні з ними стараюся нести світоч Божої любови й шанобливого ставлення до особистости кожної дитини як цілого всесвіту й вінця Господнього творіння. Кажуть, що наші думки мають здатність матеріалізуватися. Тож хочу послати у світ людей меседж про те, що ми могли б побудувати Боже Царство на землі, навчившись любити Бога всім серцем, всією душею і всією думкою своєю; навчившись любити й шанувати себе і ближніх; пам'ятати, що наше тіло є храмом Духа Святого, Духа Любови, який прагне перебувати в нас. А ще – творімо добро! Адже, що нині посіємо, те завтра будемо пожинати. Цінуймо відведений нам час!»

До розмови долучається п. Оксана Гайдукова,
яка перебуває в Апостольстві молитви з 2011 року:

«Найвищою метою перебування в АМ вважаю поглиблення й укріплення віри, усвідомлення величі та сили християнської любови (до Бога, до ближніх), а також щоденне жертвування праці та молитов у наміренні Святішого Отця Папи Римського: за мир в Україні (що нині є важливим для кожного з нас!), за всіх грішників. Стараюся навчитися молитви і за ворогів.

Перебуваючи в Апостольстві, користаю з духовних дібр: молитви, Святої Літургії, іспиту сумління, Сповіді, покаяння, покути, Святого Причастя. Вважаю, що апостоляни отримують великі Господні ласки й дари саме завдяки перебуванню в спільноті, єднаючись у молитвах між собою та із Пресвятим Серцем Христовим і Непорочним Серцем Божої Матері.

Для спільноти загалом і для духовного зростання кожного вважаю дуже важливим провід священників. Хочу висловити щиру вдячність провідникові нашого осередку отцеві Йосафату, який робить дуже багато, щоб кожна людина почувалася в спільноті потрібною, важливою, огорнутою увагою і теплом; щоб наше спілкування було взаємно зацікавленим і щирим; щоб об'єднати апостолян у велику духовну родину, яка прикладом свого життя притягує в ряди Апостольства нових учасників, у тому числі, що вкрай важливо, – молодь.

Участь у спільноті також сприяє систематизації щоденних духовних практик і всього життя, адже якщо ми ставимо Бога у своєму житті на перше місце, то і все інше дивним чином стає на свої місця.

Перебування в Апостольстві приводить наше життя в рух, насамперед завдяки систематичним паломництвам до джерела та мироточивої ікони Богородиці Всецариці, де я завжди відчуваю особливу благодать умиротворення і спокою біля стіп нашої Заступниці і Матінки Небесної, – до Зарваниці. Неповторним є кожне паломництво по святих місцях рідного краю, які ми здійснюємо саме спільнотою. Самостійно нелегко організуватися й відважитися на подорож. Під час приватної подорожі не вдається стільки встигнути за короткий час, отримати духовну науку, радість від спілкування, спільної молитви, духовної пісні.

Завдяки перебуванню в АМ я відчуваю силу і велич молитовного єднання багатомільйонного воїнства апостолян Вселенської Церкви, відданість Пресвятому Серцю Ісуса та Непорочному Серцю Його Пречистої Матері, а також свою співвідповідальність за все, що мене оточує. Сподіваюся, що моя молитва перетворюється на іскринки добра і добрих справ; тим самим – запалює проміння Божої любови між людьми, служить зменшенню темряви гріхів, наверненню інших.

Намагаюся в кожну мить жити за Божими заповідями та із Божою допомогою удосконалювати себе».

Споминами про вступ до Апостольства молитви та враженнями
від перебування в ньому ділиться п. Ольга Красневич:

 «На своєму життєвому шляху я не раз відчувала допомогу невидимої Божої руки. Вважаю, що завжди була практикуючою християнкою: відвідувала храм, приватно молилася, приступала до Сповіді, приймала Святе Причастя.

Та, мабуть, перемінило моє ставлення до Церкви й  посприяло поглибленню віри моє 12-річне перебування на чужині, де по-особливому відчувала тугу за домом і за своєю Церквою, мовою, піснею.

До кола учасників Апостольства молитви мене привів випадок. Якось моя донька, яка вже перебувала в АМ, запропонувала взяти участь у паломництві до Пресвятої Богородиці Всецариці у м. Монастириська разом із групою апостолян осередку, що діє при Хрестовоздвиженській церкві Бучацького монастиря отців Василіян. Під час поїздки мені зразу припали до душі по-особливому щирий молитовний настрій її учасників, духовна наука провідника осередку о. Йосафата, атмосфера родинности, прослави Господа і Його Пресвятої Матері в духовних піснях. На хвилі піднесених почуттів та вражень від поїздки, коли о. Йосафат запитав у присутніх, хто хотів би вступити до Апостольства, моя рука, наче незалежно від мене, сама собою потягнулася догори разом із руками ще двох кандидаток на вступ (після цього промайнула думка, що я ще не готова, ще закралися якісь сумніви... Але... цей важливий крок я зробила 5 грудня 2021 року).

З того часу участь у житті Апостольства стала невід'ємною частиною мого щоденного життя. Перебування в спільноті сприяє розширенню моїх знань про віру Христову та більшій систематизації як особистих, так і групових духовних практик; також допомагає поглибленню віри. Тепер я щодня відвідую церкву, аби взяти участь у Службі Божій, а також у молитві на вервиці, яку провадимо перед Службою разом із п. Іриною Заліщук, п. Ольгою Живуцькою та іншими членкинями АМ. Щомісячно беру участь у зборах осередку, Святій годині, в Адораціях Найсвятіших Тайн.

Під час паломницьких поїздок я з радістю проваджу для всіх учасників читані та співані молитви на вервиці. На пропозицію о. Йосафата з листопада 2024 року щоп'ятниці співслужу, співаючи під час Літургії за оздоровлення.

Нещодавно, у день свята Стрітення Господнього, у моєму житті сталася ще одна дуже важлива й радісна подія – посвята в ревнителі Апостольства молитви. Моєю особливою радістю є те, що в АМ перебуваю не лише я, а й мої діти – донька Леся та її чоловік Григорій.

Я щиро вдячна Господу за покликання до Апостольства молитви та за всі Його ласки й благодаті».

Про розуміння мети вступу і свого перебування
в Апостольстві молитви розповідає активна його учасниця,
представниця нової генерації апостолян п. Катерина Полянко:

«Про Апостольство молитви я дізналася під час па- ломницької поїздки в Меджуґор'є, яку мені пощастило здійснити в травні 2021 року. З того часу я почала приділяти більше уваги своєму духовному розвитку та пізнанню правд християнської віри. Також почала задумуватися над вступом до Апостольства молитви. Готуючись до вступу, я старалася більше довідатися про історію та умови виникнення спільноти, про її діяльність на нашій парафії, щоб зробити цей крок усвідомлено й відповідально.

Моя посвята в «апостолята» відбулася 12 листопада 2023 року. На початках перебування в спільноті разом із систематичним відвідуванням Служби Божої, Сповіддю та прийняттям Ісуса у Пресвятій Тайні Євхаристії я зосередилася на особистих духовних практиках – науці молитися серцем,  поєднанні молитви зі щоденними вчинками доброти й милосердя. Також, активно використовуючи соціальні мережі, я практикувала щоденне читання Святого Письма із роздумами над ним.

На основі цієї приватної практики народилася ідея служити іншим учасникам осередку через нашу сторінку у вайбері, а саме – щоденно організовувати для всіх читачів нашої сторінки публікації повчань зі Святого Письма із роздумами. Реалізовую цей задум із 1 листопада 2024 року.

Ще одним різновидом мого служіння стали виступи на зборах осередку про життя святих подвижників Христової Церкви, наприклад – про життя і діяльність святого Івана Предтечі.

Перебування в Апостольстві дає мені змогу відчути себе частинкою великої сили, якою є багатомільйонна армія членів Апостольства молитви Вселенської Церкви та багатотисячної спільноти, яка нині діє в Україні. Також допомагає глибшому самоусвідомленню й відчуттю себе важливою, неповторною, любленою Божою дитиною.

Вважаю, що сьогодні вкрай важливо, щоб якомога більша кількість молоді, молодих сімей, а особливо дітей зрозуміла значущість і силу виховного впливу Церкви на життя як окремо взятої особистости, так і родин, громад, усього суспільства. Тому я завжди щиро радію вступу до Апостольства нових людей!

Вважаю, що участь в Апостольстві молитви – це мій шлях до неба.