ієромонах Христофор ГАНИНЕЦЬ ЧСВВ,
головний редактор
Дорогі читачі, щороку ми маємо кілька тижнів на те, щоб стишити крок і зазирнути у власну душу, подивитися на своє життя збоку, розібратися в собі, переосмислити пріоритети, а головне – наблизитися до Бога. Цей період називається Великим постом.
Церква встановила його з любові до своїх дітей, однак вони часто хибно розуміють значення й мету посту, тому або ухиляються від нього, або, навпаки, фанатично слідкують за тим, щоб «усе було правильно», гублячи суть і більше втрачаючи, ніж віднаходячи.
Поміркованість – ось що повинно керувати нами щодня, а під час Великого посту й поготів. Це не час заборон, обмежень і непосильних жертв, а період духовного зростання, самоаналізу, особливо тісного спілкування з Отцем. Благодатна пора!
Святий Папа Іван Павло ІІ писав: «Піст – це час правди. За прикладом доброго самарянина (пор. Лк 10, 29–37) ми повинні зупинитися, побачити наших сестер і братів, а також пожертвувати їм щодня свій час та блага, якими диспонуємо. Добрий самарянин – це церква! Кожен з нас покликаний і зобов’язаний бути добрим самарянином. Добрий самарянин живе милосердям. Подивімося на себе чесно, щиро і просто. Наші ближні – це вбогі, хворі, відкинуті. Як ми до них ставимося? Якою є наша любов?» (Послання на Великий піст 1982 р.).
До внутрішнього перетворення заохочують нас і цьогорічні молитовні наміри Папи Франциска на весняні місяці, у яких, зокрема, ідеться про примирення, упокорення, здатність ділитися духовними та матеріальними дарами з усіма.
Ми повинні вчитися жити в правді, жити для інших під час Великого посту й після нього, пізнавати себе й приймати ближніх. Більше молімося, читаймо духовну літературу. Думаймо, аналізуймо, слухаймо Боже слово. Зі спокоєм і радістю готуймося до зустрічі з воскреслим Христом!
