Дорогі читачі! Новий 2019 рік почав свою ходу світом, і на нас чекає шерег свят, які заведено зустрічати в родинному колі. Найбільше з них – Різдво, дух якого вже витає повсюди, сповнює нас очікуванням дива.

     Говорячи про родину, більшість із нас має на увазі свою сім’ю, людей, близьких по крові, а диво в нашій уяві – це щось нереальне, фантастичне. Але насправді таке трактування поверхове, і Різдвяні свята – ідеальний період, щоб замислитися над цим і щось для себе зрозуміти.

     Наприклад, що справжнє чудо живе в кожному з нас, і називається воно любов! Феномен, незбагненність світу! Її бажають і потребують усі, навіть якщо не зізнаються в цьому. Ми шукаємо цього дива, тоді як самі є його носіями. Не вміємо «увімкнути» його, користуватися ним або, ще гірше, зовсім відмовляємося, нехтуємо цим даром, топчемо, замість того щоб оберігати, як свічку від вітру, підживлювати, транслювати світові. Тому навколо так багато непорозумінь і страждань – віддаляючись, ми забуваємо, що є одною великою родиною…

     Саме так, усі ми – брати й сестри в Христі, а церква – наша мати. Ми надто звузили розуміння родини, звели її до більш-менш обмеженого кола осіб. Їм тією чи тією мірою довіряємо, їх так чи так любимо (поважаємо, слухаємо), що ж до решти – уділяємо свого тепла чи бодай уваги факультативно…

     Ці міркування спонукали нас присвятити січневий «Місіонар» темі єдності і взаємодовіри. На його сторінках ви прочитаєте про те, як згуртованість, пломінка любов і тверда віра допомогли нашій церкві вистояти в темні часи радянської сваволі й вимушеного підпілля; про об’єднавчу силу прощ, які віряни здійснюють до українських і закордонних святинь; про вияви жертовності й героїзму в ім’я України та ще багато цікавих розповідей, мудрих суджень, які, маємо надію, підштовхнуть вас до корисних роздумів.

     Любі брати і сестри в Христі! Вітаємо вас зі святами й зичимо в новому році миру, добробуту, радості, успіхів у всіх добрих починаннях! Пам’ятаймо, що всі ми – Божі діти, і плекаймо в собі досконалу любов. Молімося про те, щоб віднайти це диво в собі, а відчувши його, не ховаймо, як ялинкову гірлянду, до наступного Різдва – любов має променіти й зігрівати постійно. Звертаймо наш духовний зір до прикладу Пресвятої Родини з Назарета, що є взірцем любові, єдності, всепрощення, і надихаймося.

     Вірмо Богові й будьмо нероздільні – у цьому наша сила!