Слава Ісусу Христу!
Найдорожчі читачі «Місіонаря», любі у Христі члени Апостольства молитви! Все навколо змінюється: природа, предмети, які використовуємо в щоденному житті, а найголовніше за все – змінюється людина. Вже від самого зачаття, розвиваючись у материнському лоні, маленька людська істота зазнає постійних змін. І так триватиме ціле її життя. Варто зазначити, що людина змінюється не лише зовні, але також її внутрішній світ розвивається або деградує, стає багатшим або ж пустіє.
Читаючи Євангеліє, ми спостерігаємо: куди приходить Ісус, там настає якась переміна. Чи то на весіллі у Кані Галилейській, коли стається переміна звичайної води на вино. Чи тоді, коли з приходом Спасителя хворий перемінюється в здорову людину, а буря переходить в тишу. Або ж під час Тайної Вечері стається найбільша переміна хліба у Тіло, а вина у Найсвятішу Кров Спасителя, які Він з любові віддає за життя і спасіння світу. Ми говоримо про зміну, яка настає після зустрічі з Ісусом. Приходимо до нього такими, а перебуваючи з ним, стаємо іншими. Коли приймаємо Його животворне Слово, коли впускаємо Його живого до свого зболеного серця, змінюється наш внутрішній світ, наші думки, а відтак наші слова, а згодом і наші вчинки. Адже все, що ми говоримо і робимо, походить з нашого серця – там народжується наша зовнішність і там починається наша переміна.
Ми сказали про переміну після того, як приходить Ісус. А яка переміна стається тоді, коли Він возноситься на небо і відходить до Отця? Апостоли засумовані, а Христос відкриває їм любов свого Серця і потішає їх словами: «Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас» (Ів. 16:7). Так Він говорив про Святого Духа, через силу Якого хотів продовжувати перемінювати людські серця Любовʼю. Справжня переміна людини стала можливою лише завдяки приходу Св. Духа. Змінюється людське серце, яке не міг змінити закон. Св. Павло пише, що стародавній закон, тобто закон Мойсея – є для людини зовнішньою нормою і не змінює її серця, дозволяє лише пізнати гріх, але не усуває його. Якщо досі в людини глибоко у серці була закарбована «глуха злоба до Бога», то зараз до неї приходить дух від Бога, і запевняє її, що насправді Бог доброзичливий до неї, що Він не є її ворогом, а «союзником». Дух приносить у серце людини «Божу любов» (пор. Рим. 5:5). Таким чином Він зроджує в ній мовби нову людину, яка любить Бога і радо йде туди, куди Він її кличе.
