ієромонах Христофор ГАНИНЕЦЬ ЧСВВ,

головний редактор

Людина — істота соціальна. Людині потрібна людина. І Бог. Тільки в соціумі, в оточенні собі подібних можемо почуватися повноцінними й щасливими. Але й це не зовсім так. Самого лишень факту присутності поруч інших людей недостатньо, щоб відчувати наповненість та реалізованість. Ба більше, ні публічність, ні слава, ні загальне обожнювання не є гарантією убезпечення від самотності — німотної, спустошливої, відчайдушної. Скільки артистів, літераторів, художників потрапило під її вплив, вслухалося в її шепіт, як моряки — у наспіви сирен, і зрештою всі вони розбивалися, тонули й падали на дно…

Ніхто не може цілком осягнути масштабів цієї трагедії, пізнати її глибину. Самотність так само індивідуальна, як душа, і раціональний підхід до неї не завжди спрацьовує, а навіть якщо й так, то ефект від нього вельми посередній.

     Папа Франциск, згадуючи розпачливу самотність апостола Юди, якого «друзі» відкинули після зради Вчителя, висновує: «Самотній той, хто не здатен любити». Святіший Отець звертає увагу на те, що учень «ніколи не розумів, що означає любити, дарувати. Юда, наприклад, гостро критикував Магдалину, коли вона намастила Ісусові ноги дорогоцінним миром. «Це, — зауважує Папа Франциск, — перша згадка в Євангелії про бідність як ідеологію. Ідеолог не знає, що таке любов, бо не вміє дарувати себе. Хто любить, той віддає своє життя як дар, натомість егоїст дбає про своє життя, росте в цьому і стає зрадником, але завжди самотнім, тоді як той, хто віддає своє життя з любові, ніколи не самотній: він завжди в спільноті, у родині».

    Дорогі читачі! Прийшла весна. Прийшла, як у пісні. А з нею і Великий піст, мов контрастний душ для нашої душі, з якого вийдемо чистими й легкими, радісно викликуючи: «Христос воскрес!». Роздумуймо в цей час про Ісуса — нашого Друга, який і далі тягне нас, немов той хрест на плечах, і всяке горе обертає на добро. Ставаймо на коліна, биймо поклони, ридаймо Христові в плече, молімося за мир в Україні й дозвольмо себе втішити, підняти та вести. Дозвольмо Спасителеві бути поруч — і ми забудемо про самотність назавжди.

     Благословенного вам посту й красної весни! Слава Ісусу Христу!