«Бог зробив з неї жертву та одночасно оборонну фортецю Церкви»

Папа Пій ІХ

Христина ІЛЯШ, м. Броди

Діти — наше майбутнє, тож мусимо бути відповідальними за їхнє виховання. Важливу роль у цьому відіграє родина. Адже діти приймають те, що ми їм даємо, повторюють нашу поведінку. Свої труднощі і особливості має виховання дітей у підлітковому віці. Напевне, в думках не в одної матері чи батька, коли їхня дитина починала дорослішати, закрадалась така думка:

«Господи, невже, коли я була підлітком, то теж поводилася настільки жахливо?!» Нашою помічницею у вихованні дітей є Благословенна Анна-Марія Таїджі, адже була зразковою мамою аж семи дітей. Та чи є можливим поєднання в одній людині найкращих рис дружини, матері і навіть свекрухи та тещі? Виявляється, так, Благословенна Анна-Марія це довела своїм життям, ідеально виконуючи свої родинні обов’язки.

Анна-Марія народилася в кінці ХVІІІ століття в родині аптекаря. Через скруту і злидні сім’я була змушена переїхати з Сієни до Риму. Таких людей зараховували до «простих». Її чоловік Домінік Таїджі працював слугою в палаці князя. Це тип чесного, але водночас твердого, грубуватого і владного сільського характеру, що контрастував з вдачею делікатної й добродушної людини, якою була Анна-Марія. Майже п’ять десятиліть тривало їхнє подружнє життя. Воно досконало перевірило її терпеливість. Крім Бога, Який цю просту жінку обрав посередницею у реалізації деяких Його задумів, її чоловік, можливо, найбільше зробив для того, аби Анна-Марія вдосконалювалась у чеснотах, прямуючи до святості. Після багатьох років, як її вже не було серед живих, він будучи дев’яностолітнім дідусем, констатував: «Я переконаний, що Господь Бог взяв її відразу до неба. Все її життя складалося із постійних і болісних вправ, щоб стати терпеливою».

Життя святих у нашій уяві часто асоціюється з життям духовних осіб, якимось способом захищених від щоденного світського життя. Анна-Марія жила не в монастирі, а вдома, в родині, між світськими людьми, які були далекі від досконалості. Вона народила семеро дітей, вигодувала їх, виховала, прищепила любов до Бога, ближніх і до праці. Вона дбала про сім’ю, варила, шила,ходила за покупками...

Коли діти виросли, а вони дуже любили її та поважали, вона стала доброю бабусею, свекрухою і тещею. Хоча родина була змушена декілька разів змінювати місце проживання, у них ніколи не було просторої квартири. Декілька років змушені були жити в тісному помешканні разом із батьками, невісткою та дітьми. А це справді вимагало великого порозуміння та терпеливості. Анна-Марія це завдання виконала на відмінно, її велич полягає в тому, що жінка жила життям святої в звичайному світському середовищі.

Господь Бог наділив Анну-Марію особливою милістю і даром чудодійних сил. Вже на початку свого шляху до досконалості, вона постійно бачила золотий сонячний диск, в якому з’являлося те, про що думала Анна-Марія і знала повністю долю померлих людей. Її погляд сягав аж на край світу. Вона впізнавала осіб, яких до того часу ніколи не бачила, й проникала в найпотаємніші закутки їхніх душ. Анна-Марія Таїджі відкрила для себе і світу минуле і сучасне.

Достатньо було їй сконцентрувати свою увагу на предметі, як той відразу з’являвся в сонячному диску. Анна-Марія бачила увесь світ так, як ми бачимо фасади будинків. Поступово їй з’являлися окремі особи, а навіть — цілі народи. Вона знала причини зла, яке їх спіткало та засоби його ліквідації.

Посередництвом цього тривалого і необмеженого чуда вона, вбога дружина Домініка Таїджі, стала відомим богословом, ученим і пророком однією з найбільших особистостей тодішнього Риму. Це тривало 47 років. Аж до самої смерті ця понижена душа могла читати в таємничому та весь час присутньому сонячному диску. Приходили до неї як бідні, так і сильні цього світу, приходили й високі церковні достойники, і всі просили поради, допомоги. Заставали часто її при домашній роботі, а то й хворою.

Тим, що просили, Анна-Марія ніколи не відмовляла у допомозі, навіть останній шматочок хліба давала їм, радо жертвувала для них свій дорогоцінний час. Проте вона не приймала жодних дарунків, не прагнула привселюдного визнання. Навіть впливові аристократи не змогли її переконати, щоб прийняла від них матеріальну винагороду і таким чином допомогла своїй родині, дітям. У скруті вона зверталася до Бога, а Господь посилав їй потім усе необхідне.

Жила так, як птах — з дня на день. Одна королева, яка емігрувала до Риму, просила її, аби та прийняла гроші. «Мадам, яка ви дивна! Я служу Господеві Богові, Який набагато багатший, ніж ви!» — відповіла їй Анна-Марія.

Доторк Анни-Марії до хворого приносив йому оздоровлення... Інших попереджала про наближення їхньої кончини, і потім вони вмирали в мирі з Господом Богом. За душі в чистилищі дуже покутувала. Звільнені душі приходили потім до неї дякувати за молитву, жертву і терпіння.

Анна-Марія багато терпіла тілом і душею, проте знала, що терпить за інших. Свої страждання поєднувала зі стражданнями Ісуса Христа. Після прийняття Святого Причастя, наче вдарена блискавкою, падала на землю. Проходило чимало часу, поки знову приходила до тями. Кожне терпіння було для неї солодким. Кардинал Салотті назвав Анну-Марію Таїджі Великою Жінкою і покровителькою Риму.

Для всіх родин, дружин і матерів — вона є взірцем і гарним прикладом. Як дружина, підпорядковувалася своєму чоловікові, хоча чесному, але грубуватому, неохайному і запальному. Вона стала прикладом, зокрема, для жінок, які в поті чола заробляють гроші на хліб насущний. Анна-Марія — взірець для матерів, які годують і виховують дітей. Бог зробив з неї жертву та одночасно й оборонну фортецю Церкви.

У протоколах процесу канонізації зафіксовано імена хворих, які були вилікувані або одужали завдяки просьбам і молитвам Анни-Марії. Вона була однією з найбільших чудотворців сучасності, якщо не найбільшою.

Здібність і силу лікувати дав Господь Бог цій покірній, слухняній жінці. Він дав це офіційно, подібно, як свого часу апостолам. Після навернення благословенна Анна-Марія важко захворіла і готувалася до смерті. Господь з’явився у синьому плащі, взяв її за руку і, окрім іншого, сказав їй, що цій руці Він дає Свою Силу, щоб вона змогла оздоровляти хворих, потім додав: «Можеш встати, ти здорова!»

Коли Анну інформували, що захворіла донька жінки, яка її люто ненавиділа і переслідувала, вона все ж зайшла до неї. Під час відвідин втішала матір і доньку, а під кінець відвідин зробила над хворою знак святого хреста з іконою Божої Матері, і дівчина одужала.

Одна пані, з князівського дому Албані, смертельно захворіла на згубний рак молочної залози. Анна-Марія передала хворій декілька крапель олії із вічної лампади для того, аби хвора помазала уражене місце, а Матір Божу гаряче просила у молитвах допомоги для недужої. Молитви Анни-Марії були вислухані, бо вже наступної ночі злоякісна пухлина і болі від метастаз щезли. Хвора видужала, щастя та почуття вдячності переповнювали її. Ця пані з шляхетного роду увесь час пропонувала свої послуги Анні. Врешті-решт Анна-Марія погодилась із тим, що оздоровлена жінка буде дбати про лампаду, олія з якої допомогла їй. Вона принесла пляшку олії, і її вдячності не було меж. Анна лише всміхнулася: «Не кваптесь так, доню моя! Не поспішайте, ідіть повільніше, бо захворієте знову! Пам’ятайте і надалі про свою обіцянку, бо як не додержите свого слова, то вас знову спіткає нещастя!»

Через декілька тижнів пані оправдовувалася перед нею, що не може щотижня посилати олію, бо мусить економити. Щойно вона вислала листа з таким «оправданням», як її маєток залила вода. Відразу після цього недуга повернулася — смерть піднесла свою гостру косу над невдячною жінкою. Анна-Марія намагалася знову її вилікувати, але Господь сповістив їй, що невдячність Його ображає, і тому єдиним даром для хворої може бути лише її навернення.

Анна-Марія Таїджі оздоровляла не тільки людей, хворих фізично, а й душевнохворих. В кімнаті Анни-Марії багато разів розгорталися родинні драми, які щоразу закінчувалися перемир’ям.

В останні роки життя Анна-Марія була слабкою і хворою, тому часто посилала замість себе о. Рафаеля, щоб той подбав про людей, які страждали на душевні розлади. Він мирив подружжя, готував людей до смерті, припиняв грішні зв’язки, навчав торговців не обманювати і не експлуатувати бідних...

Мощі благословенної Анни-Марії Таїджі зберігаються у храмі святої Анни, міста Борислава. Я заздрю по-доброму бориславцям, тому що вони володіють неоціненним скарбом (700 мощей святих), надіюсь і вірю, що неодмінно відвідаю ще раз цей храм.

Очі благословенної Анни-Марії Таїджі, які бачили такі величні Божі діла, вже давно навіки закрилися, її губи, які передали стільки пророчих слів, теж замовкли.

Зараз Анна-Марія Таїджі стоїть перед величчю Божою і просить милосердя для нас, наших родин, дітей, а ми з покорою у серці звертаймо до неї усі свої найщиріші молитви. Нехай ці молитви перемінять наше серце і принесуть зцілення та звільнення у житті наших родин.