У час бентежний, передвеликодній,
Коли земля прокинулась від сну,
За повелінням величнім Господнім
Ідем у сповіді одвічну таїну.
I викладаєм знічено провини,
I щиро каємся в своїх гpixax
В ім’я Отця, Святого Духа, й Сина...
На совісті правдивих терезах.
Уce ти зважуєш в собі ж на докір
I відчуваєш святість каятгя.
А Небеса тобі вертають спокій,
Надію шлють на праведне життя.
Стає так легко, мовби ти на крилах...
Долаєш сам спокуси ненасить,
I чується в душі незвична сила,
Що тілу підкорятися велить.
Немов накочується срібна повінь,
Охоплює незнаний досі шал...
Найбільша наша таємниця — сповідь,
Найвищий скарб — очищена душа.
