о. Миколай Микосовський, ЧСВВ
Кличе людство Вифлеєм –
Всіх, у кого віра є...
Обійняло світ хлоп'я –
Скарб, опора християн.
Уночі враз пастухів
Розбудив надземний спів.
Завітали до стаєнки,
Де малятко поруч неньки.
Славнозвісні мудреці
В сяйво ринули суціль.
Зірка путь вказала їм.
Йшли степами, крізь гаї.
В розкошах плюгавець Ірод
Загубив любові ліру...
Кров безвинних діточок
Повз шалений лилась крок.
Вмилася душа болотом.
Пекла князь брудну за плотом
Силоміць запхав у міх.
Не розкаявся? А міг...
Спас став вбогим, був багатим,
Аби спільно царювати;
Прихилити висоту,
Вмерти та піднятися тут!
