Під час візиту Івана Павла ІІ до Львова, 27 червня 2001 року, відбулося проголошення новомучеників Української Греко-Католицької Церкви. Цього року минає 24-та річниця від цього святого дня. Із цієї нагоди будемо знайомити вас із праведниками через поетичне слово отця Василя Мендруня ЧСВВ.

Під час візиту Івана Павла ІІ до Львова, 27 червня 2001 року, відбулося проголошення новомучеників Української Греко-Католицької Церкви. Цього року минає 24-та річниця від цього святого дня. Із цієї нагоди будемо знайомити вас із праведниками через поетичне слово отця Василя Мендруня ЧСВВ.

Під час візиту Івана Павла ІІ до Львова, 27 червня 2001 року, відбулося проголошення новомучеників Української Греко-Католицької Церкви. Цього року минає 24-та річниця від цього святого дня. Із цієї нагоди будемо знайомити вас із праведниками через поетичне слово отця Василя Мендруня ЧСВВ.

(пісня)

*  *  * Із нашої хати Прощання десяте, і знов, як на варті, сумні хоругви.   Кого ще із хати Мені проводжати? Останні, Матусю, То – Ви.

Моя Україно — матусенько мила,  Що разом з Ісусом Голгофту зносИла, Тебе розпинали кати.  Але терпеливо ти муки терпіла, Бо віра в твоє Воскресіння жевріла, Тож встань із колін уже ти.

Отче наш, великий i єдиний, Що на небі з-перед всіх віків, Ти на смерть послав свойого Сина, Щоб спасти нас від усіх гріхів, Щоб в молитві мали ми потребу, Щоб у вірі жив достойно люд. Я сьогодні, Отче, не за себе — За народ наш мучений молюсь.

У час бентежний, передвеликодній, Коли земля прокинулась від сну, За повелінням величнім Господнім Ідем у сповіді одвічну таїну. I викладаєм знічено провини, I щиро каємся в своїх гpixax В ім’я Отця, Святого Духа, й Сина... На совісті правдивих терезах.

Знайшов Ти, Господи, овечку На схилі змореного дня, Відчув, як билося сердечко, Коли назвав її ім’я.   Упала у гірську тернину, Але тепер вона Твоя!

З неба божий Гавриїл Бачить сяйво міст і сіл, Та знаходить Назарет - Благовісний в нього лет.   Приспів: О, радуйся, Дівице, О, радуйся, Царице, Богом вибрана.

8 січня в Актовій залі Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України відбулася презентація нової книги Петра Шкраб'юка "Поезія в однострої" (Есеї і вірші 2014-2024 років).

Тато мене не чує. Тато мене не бачить. Десь без мене сумує. Косу, напевно, мантачить.   Косу, бо трави по плечі Виросли. Вже й старіють. Мати стоїть біля печі, Ноги на холод ниють.   Мати стоїть, чекає. Батько все косить і косить.

Отак живу: як мавпа серед мавп чолом прогрішним із тавром зажури все б'юся об тверді камінні мури, як їхній раб, як раб, як ниций раб. Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, аніж буть собою, бо ж ні зубила, ані молотка.

Хоч би світало... - Мамо, хліба! Підвівся батько: замовчи! Коло вогню в вагоні збились і мруть голодні втікачі. І дим їм очі виїдає. Мороз проходить аж в кістки. А за вагоном крик і гомін, обмін, торгівля і свистки. В лахмітті, в скорбі, у болячках зігнулась мати.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Лилась пожежі вулканічна лава. Горіла хата. Ніч здавалась днем. І захлиналась наша переправа через Дніпро — водою і вогнем. Гула земля.

Батько наш - Бандера, Україна - мати, Ми за Україну будем воювати! Ой, у лісі, лісі, під дубом зеленим, Там лежить повстанець тяженько ранений. Ой, лежить він, лежить, терпить тяжкі муки, Без лівої ноги, без правої руки. Як прийшла до нього рідна мати його, Плаче і ридає, жалує його.

У Бога серце зіткане з любові, І сутність Божа — то сама любов. Вона служити кожну мить готова, І доказ — жертва, хрест й пролита кров. Любов — це милість замість покарання, Це прощення на місці прокляття́. Любов — це терпеливість і чекання, Буває довжиною у життя.

Приспів: Христос воскрес! Христос воскрес із мертвих! Христос воскрес! Христос воскрес із мертвих! Смертю смерть подолав, Смертю смерть подолав, І тим, що в гробах, життя дарував! Життя, життя, життя дарував! Життя, життя, життя дарував! Життя дарував!

За Україну молюсь, молюсь за близьких, Звертаюсь до Бога, до неба, святих. Дай миру, дай спокою, Боже, прошу, Дай світлої радості — знаю, часом грішу.   Прости Ти нам, Боже, провини всі наші, Прости Ти нам, Боже, — надіюсь на краще.

А я — живий, матусенько, живий, Хоч вже по нас безчесно так стріляють.