Відгуки про прощу

    Цієї зустрічі у Погоні я чекала давно і з нетерпінням. Всі свої найпотаємніші проблеми, болі, турботи якнайшвидше хотіла принести до своєї матері, до Пресвятої Богородиці.

   Погінська земля зустріла нас лагідним сонцем, чистим повітрям, запашними травами. І ось ми вже у храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Молитва у тиші, перед ликом Ісуса Христа і Діви Марії. Місце, де забуваєш про земне… А ще отець Іван чоловічого монастиря отців ЧСВВ завів нас до каплички, де зберігається оригінал Чудотворної ікони Божої матері в Погоні. Надворі злива, а мені так добре під покровом Богородиці. Молитва, спів, і відчуваєш на собі ласкавий погляд Ісуса і Пресвятої Богородиці. Так багато хочеться їм сказати… Сльози на очах, спокій у душі, полегшення на серці. І пригадуються слова апостолів: «Господи, як добре нам бути з Тобою».

  Зачерпнула води з чудотворного джерела, подякувала Господеві за все. Час повертатися додому.

  Дякую, Господи, за цю прощу. Дякую о. Івану та братам Погінського монастиря за таку гарну зустріч. Нехай Бог благословить добрі діла!

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

Волошин Леся,

доцент Львівського державного університету внутрішніх справ

Роздуми прочанки

   Цієї весни у моїй родині сумний Великдень. Напередодні свята відійшла у вічність наша мама Марія. На серці німий біль і невимовна туга. Висловлюючи співчуття один добродій мені сказав, що, якщо вмирають батьки, то людина позбувається двох крил. Отже, обезкрилена, іду пішки дорогою життя, такого мінливого і непередбачуваного.

   Сонячний перший день травня. Немов на крилах, покидаючи старовинний Львів, летять паломники до чудотворної ікони Богородиці у с. Погоню на Тисмениччину. Ще раз усвідомлюю, що людина – мов маленька безпорадна піщинка, яку будь-який подув вітру може занести будь-куди. Часто буває, що темна хмара гріхів закриває боже світло, і йдемо навмання, спотикаємося, падаємо, боляче ранячи себе. Та Господь, як люблячий батько, не може допустити загибелі людини. Ісус Христос залишив нам Матір свою, яка об’єднала людей у молитві цього весняного дня. Під проводом отців василіян о. Климентія, о. Назарія поспішаємо до Цариці Покуття.

   Мою душу покидає смуток. Молитва на вервиці, духовні науки, історичні розповіді п. Ірини Гах незабутні. Відвідуємо церкву у Стрию. Вражає краса храму, великодні писанки на рушниках, Богородиця та Ісус у вишиванках. Цікаві жіночки-стриянки зупиняли нас і по-доброму заздрили, дізнавшись, куди їдемо.

А за вікном буяє весна. Господи, яке прекрасне Твоє творіння. «Який розумний Бог! – відзначив о. Назарій. Навколо нас не сумні чорні кольори, не дратівливі червоні, а колір життя – зелений». Свіжістю трави, запахом цвіту, ясністю голубого неба, теплотою світлого сонечка зустріла нас Погоня.

   Здалеку видніються золоті куполи церков. Велика статуя Матері Божої ніби промовляє: «Прийдіть всі до мене, прийдіть». На горі, під лісом, стоїть головний дерев’яний храм Погінської Богородиці, за деревами – храм-трапезна, капличка з джерелом. У головному храмі по стінах висить багато ікон Матері Божої. Це копії чудотворних образів з цілого світу: римська, Вифлеємська, Єрусалимська, з гори Афон. По центру – Погінська. Всередині купола церкви – картини жінок з біблійних історій.

   Свята Літургія, сповідь, євхаристія, розповідь о. Івана, тиха молитва від серця біля чудотворної ікони Матері Божої Погінської стали справжнім джерелом підкріплення моєї душі. І коли за трапезою одна з прочанок сказала передати щось цій сумній жінці, то я зрозуміла, що я вже не сумна. У мені відновлюється душевний мир, я повсякчас відчуваю опіку Пресвятої Богородиці, рясне Боже благословення.

  Молебень до Матері Божої, співана вервиця до Божого милосердя, подарунки книг на молитовну пам’ять завершили прощу в Погоню.

  Вона стала для мене дорогою пам’яткою і новим запрошенням до нових зустрічей з Богородицею, що є нам мамою.

  Безмежно вдячна Богові, всім організаторам та жертводавцям цієї чудової прощі, які показали приклад любові до Бога і України.

Христос Воскрес!

Ганна, голова спільноти «Матерів в молитві», м. Львів

Цього року я мала можливість відбути прощу до Погінської Богородиці. Вся поїздка відбувалася під великим враженням. Отож, я набула справжнього душевного поєднання з Богом, адже проща – це духовне випробування, яке наповнене безліччю духовних завдань. Дякую Богові за цю поїздку, а також організаторам та духівникам, які нас супроводжували – отцям Климентію та Назарію. Дякую за те, що могла доторкнутися устами й серцем всього того, що пов’язане з Матінкою Небесною. Тут особлива атмосфера. Я отримала відчуття Божої благодаті в душі і серці.

Неля Дещиця,

викладач християнської етики ЛВПУ технологій та сервісу

«Поїздка в Погоню мені сподобалась, мене переповнюють враження від побаченого і почутого. Мене пригортала Богородиця, мир і спокій наповнив моє серце. Дуже гостинно нас зустрів отець Іван і вся монаша братія. А ще мене вразив обід, який приготували для нас монахи.

Всю Літургію я була на хорах, і мені здавалось, що я ближче до Богородиці. Хочу подякувати Матінці Погінській за можливість поділитися своїми болями. Також хочу подякувати організаторам поїздки, а особливо п. Марії. Таку поїздку неможливо забути, вона була чудова.

Вікторія Гордінець,

учениця І курсу ЛВПУ технологій та сервісу

«Першотравневі свята кожен планує ретельно і хто куди: хто до бабці городи садити, хто у Карпати, хто за кордон мандрує. А мені випала чудова нагода познайомитися з Божими місцями нашої багатої неньки України. На момент мого зголошення приєднатись до групи мирян про чудотворну ікону Божої Матері в с. Погоня, а тим більше про діючий монастир, я не чула. Але коли ми через кілька годин поїздки, які супроводжувалися цікавими розповідями про одного з найвидатніших провідників української нації – Андрея Шептицького і були присвячені молитві на вервечці, прибули на місце, я аж отетеріла від того відчуття радості й умиротворення, яке там відчувається звідусіль. А Свята Літургія і дуже гостинна трапеза, яку ми розділили в колі отців, зробили цю поїздку ще більш особливою!

Тож усіх закликаю організувати для себе і своєї душі такі хвилини спокою у розмові з Богом, і з самим собою! Цікавитись, відвідувати, пізнавати святі місця сили на нашій землі! І пишатися тим надбанням, що у нас є і яке ще буде!

Миру нам всім!

Марта Скібінська, прочанка, студентка УКУ

ПОГОНЯ… Одне з найкращих місць нашої Пречистої Матері. Я часто туди їжджу. Кожен раз відчуваю присутність Бога. Господь неодноразово, показує мені, що він мене любить. Я вдячна Богу за те, що у цій подорожі Він дав мені знак своєї опіки і додає завжди сили миритися з тим, що мене гнітить. Нехай Господь Бог і Пречиста Діва Марія бережуть усіх людей які організували цю прощу.

Уляна Чавус, прочанка

Я дуже вдячна  за організацію, цікавий інформаційний матеріал та здійснення паломницької поїздки до  християнської святині в Погоні, Івано-Франківської області. Дуже вдячна священникам о. Климентію і о. Назарію, які під час паломництва служили Службу Божу, виголошували повчальні проповіді. Сердечно дякую о. Івану з Погінського за вшанування святині – Чудотворної ікони Божої Матері в Погоні, яка зберігається в монастирі. Ця поїздка духовно збагатила мене й утвердила ще більше у вірі. Протягом всього часу панувала дуже тепла, душевна атмосфера (з молитвами і співами). Дай Боже усім здоров’я, сили та натхнення й надалі організовувати такі прощі. Щиро дякую!

Софія Огерчук, викладач Львівського мед. коледжу

Вклоняюся священникам, монахам, монахиням, які присвятили своє життя Богу. Через них ми отримуємо Божі Ласки. Вони є прикладом, як ми маємо жити, а також, як тримати в чистоті свої помешкання.

Прочанка, Семеренко О.С.

Дякую Господу Богу, святому Антонію, святому Тадею за всі отримані ласки, за їхню чудесну допомогу в безвихідних ситуаціях у різні періоди мого життя.

Дана, Львів-Італія

    Шановна редакціє часопису «Місіонар»! Хочу подякувати Господу Богу Ісусу Христу. Дякую за заступництво Матінці Божій Цариці святої Вервиці з Помпеїв, св. Домініку, св. Катерині Сієнській, св. Антонію Падевському, св. ап. Юді-Тадею, св. о. Піо і всім святим за вислухані молитви. За ласку Божу виздоровлення від тяжкої хвороби (гепатиту «Е») моєї доньки. Особливо дякую за ласку вчасного виявлення цієї хвороби. Завжди молюся до Бога і до всіх святих за своїх дітей, внуків, та й дякувати Богу і вже за правнуків.

   І хоч лікування було тяжким, цілих шість місяців, слава Богу аналізи зараз добрі. І надія в Бога, що все буде добре.

    Дякую Богу, що маю можливість читати Ваш часопис. А користуючись нагодою хочу подякувати о. Мирону Семківу, ЧСВВ, який ще у 90-х роках минулого століття привозив нам із Західної України духовну літературу, молитовники і часопис.

    Дякую о. Софрону Попадюку, ЧСВВ, о. Клавдію Марунчаку, ЧСВВ, нехай Господь благословить їх у священичій праці і щоб усі люди за для яких вони працюють, були їхньою радістю і потіхою тут на землі.

З молитвою і вдячністю ваша читачка Марія Стиранець.

с. Роздолівка, Бахмутський р-н, Донецька обл.