МОЛИТВИ ЛЕВКА ВОЛОВЦЯ

     18 вересня цього року в селі Колоденці Кам’янсько-Бузького району, що на Львівщині, мрячив дощ, але на душі було сонячно, бо ми слухали вірші Левка Воловця, який цього недільного дня відзначав своє 86-ліття. Вірші, а фактично молитви, були щирі, від серця — і, гадаю, вони припадуть до вподоби й читачам «Місіонаря».

     Нагадаю, що Лев Іванович навчався на філологічному факультеті Львівського університету. Випускний іспит, який він склав на «відмінно», йому не зарахували, а виключили з вишу за читання забороненої літератури та осуд придушення повстання в Угорщині 1956 року. Лише після року праці в ливарному цеху на заводі «Львівсільмаш» він отримав диплом. Одружився з Галиною Філик, теж учителькою. З нею вчителював у Жовтанцях, потім директорував у Колоденцях. І водночас писав нариси, літературні портрети, поезію. Видав 19 книжок. Став членом НСП України й шанованою в краї людиною, бо завжди жив Україною й молився.

                                                                                                                                                        Петро ШКРАБ’ЮК

З вірою в Тебе, Батька Небесного,

Йдем у розвихрений світ.

В ім’я Отця, Духа й Сина воскреслого

Молимось тисячу літ.

Всупереч злу, що оснащене танками,

Силу в молитві знайдем.

Диво-росою, тихими ранками

Царство небесне гряде.

Хай же святиться ім’я Твоє вічнеє,

Щезне диявольська рать.

Хай на світ наш із його протиріччями

Божа зійде благодать.

Вищої волі веліннями сповнені,

Звершим до правди порив.

Дай же нам хліба, земного й духовного,

Заздрість у нас забери.

Завжди турбують своїми потребами

Наші онуки й сини.

Просимо, Боже, не тільки за себе ми –

Просим ще більше за них:

Вільного світу і цвіту яскравого

Для молодих поколінь.

Убережи їх від злого й лукавого,

Дай кращу долю. Амінь!

3.02.1991

Мати Божа, Страднице Маріє,

Ти до правди нас усіх зовеш

І, немов дітей малих, лелієш,

Нашими турботами живеш.

Предки йшли у бій за волю й віру,

За нащадків гідне майбуття —

І себе приносили в офіру,

Щоб у вірі славилось життя.

Опікунко зболеного краю,

Силу дай в негоду грозову!

В молитвах Тебе я прославляю

І твоїм заступництвом живу.

Я Тебе запрошую щоденно

В серця мого незміцнілий світ

І молю, щоб в сірості буденній

Пам’ятати Божий заповіт.

Дай нам у туманах не пропасти,

Жити так, як Сам Господь велів.

Схорони від лютої напасті

Незбагненно хижих ворогів.

А коли настане гожа днина,

Правда й воля вернеться ще раз.

Ти в ім’я свого Отця і Сина

Обігрій теплом любові нас.

Дай нам бути гідними любові

До Христа, що кривди всі простив,

І надійним пресвятим покровом

Від гріхів нас, Мати, захисти.

4.03.2011