Ви тимчасовий повірений у справах України при Святому Престолі та Мальтійському ордені. Розкажіть про специфіку діяльності Вашого дипломатичного представництва порівняно з іншими посольствами.
Специфіка наявна, це безперечно. Наприклад, ми не маємо економічних відносин з іншими державами, не підтримуємо військово-економічної співпраці, натомість застосовуємо методи класичної та церковної дипломатії. Потрібно розуміти, що Святий Престол – наднаціональний гравець. Адже у світі проживає 1,3–1,5 млрд католиків, для яких слово Папи має істотне значення. Опосередковано наша робота з Ватиканом впливає на позицію тих чи тих держав, де присутня католицька більшість.
Однак наша робота має багато напрямів. Серед них – взаємодія з УГКЦ (за різними даними в Італії проживає 70 тисяч греко-католиків), з нашою релігійною громадою, реалізація багатьох культурних проєктів, розв’язання питань щодо гуманітарної допомоги від Святого Престолу або інших католицьких організацій, зокрема від «Карітас Інтернешнл», яка щорічно надає Україні допомогу на загальну суму приблизно 9 млн євро.
Тому, безперечно, діяльність нашого дипломатичного представництва відрізняється від роботи посольств інших держав. Коли якесь посольство має, скажімо, одного контрагента, то в нас їх багато. Варто сказати й про інституційну особливість Святого Престолу, що полягає в наявності і принципах функціонування таких відомств, як Державний секретаріат, дикастерії, папські ради, що в сукупності становлять Римську курію. Тобто немає одного вікна – ми мусимо взаємодіяти з різними структурами, зокрема й католицькими орденами, організаціями та спілками.
Чи відчуваєте Ви, що з оновленням влади в Україні цілі взаємодії з Ватиканом змінилися?
Абсолютно ні: це своєрідна дипломатична ніша, де роками встановлювалася та чи та тональність відносин і де немає жодного політичного підтексту. Тому повороту чи зміни пріоритетів у цій сфері не може бути. Позитивну динаміку збережено, і сподіваємося, що незабаром ми вийдемо на обмін візитами. Має відбутися візит секретаря з міжнародних відносин Ватикану до України, але це також залежить від процесів, що відбуваються в католицькій церкві, передусім кадрових рішень, які ухвалює Папа Римський.
Чи є в співпраці між Україною та Ватиканом проблеми?
У двосторонніх відносинах немає жодних проблем, які могли б вплинути на наш діалог. З 1992 року відбувалося формування ґрунту для наших взаємин, і на сьогодні він доволі міцний. І в України, і в Апостольської Столиці є чітке бачення нашого партнерства. Взаємну зацікавленість мотивує і те, що УГКЦ – найбільша у світі східна католицька церква, і те, що Україна перебуває на перехресті між католицизмом та православ’ям, що впливає на позицію католицької церкви в Східній Європі загалом. Також це питання розширення католицької громади в Україні, забезпечення державно-церковного партнерства, зокрема збереження міжконфесійного миру.
Які заходи в співпраці з Ватиканом можете виокремити як найбільш значущі?
Якщо розглядати за останні роки, то, звичайно, найперше на гадку спадає візит Папи Франциска до релігійного комплексу «Свята Софія» в Римі, що є знаком уваги до українського народу. Це свого роду елемент державно-церковного партнерства. Були задіяні і УГКЦ, і наше посольство, і впливове духівництво Ватикану.
Також потрібно сказати про масштабну гуманітарну ініціативу «Папа для України». Було зібрано 16 млн євро, п’ять з яких надав особисто Папа Франциск. Бенефіціарами стали понад 900 тисяч осіб з усієї України, що є вагомою складовою наших двосторонніх відносин у гуманітарній площині.
Хто з ватиканських високопосадовців, на Вашу думку, найприязніше і найтепліше ставиться до України?
Папа Франциск. Насправді ставлення до України дуже позитивне. Якщо проаналізувати наші відносини з Ватиканом, то основним елементом у них є довіра. Папа Римський Франциск не втрачає нагоди, щоб нагадати світові про ситуацію в Україні, насамперед гуманітарну. Нашій державі він приділяє надзвичайну увагу.
Як Ви гадаєте, Папа відвідає Україну?
Ми на це сподіваємося й хотіли б вітати Понтифіка на українській землі, принаймні працюємо над цим. Візити Папи планують заздалегідь, і думаю, що предметно будемо обговорювати таку можливість найближчим часом.
Чи є офіційна позиція Ватикану в питаннях визнання Православної церкви України, яка нещодавно постала? Чи Святий Престол не втручається в справи інших конфесій?
Позиція Ватикану була однозначною від початку процесу надання Константинополем томосу: католицька церква не втручається в справи православ’я, але Ватикан з повагою ставиться до будь-якого рішення Вселенського Патріарха Варфоломія.
Але якщо розглядати це питання в контексті екуменізму, співпраці, ба навіть круглих столів чи різноманітних конференцій між католицькою й іншими церквами, то рано чи пізно постане питання участі ПЦУ в таких заходах?
На сьогодні триває процес визнання ПЦУ православними церквами. Від перебігу цього процесу буде залежати подальший діалог не лише з Ватиканом, а між українським православ’ям та світом.
Назар Майхрич
