Днями з ініціативи Назарія Петріва видано унікальний молитовник «Свята Джанна — заступниця матерів, дітей і покровителька родини»*. Також варто відзначити, що в травні 2024-го з дня канонізації святої Джанни Беретти Молли виповнилося 20 років.
Назарію, коли Ви вперше почули про святу Джанну Беретту Моллу?
Це був 2010 рік, і тут неможливо не згадати про пані Наталю Наза́р, нині покійну. На одну із зустрічей «Руху за життя» вона принесла польськомовну книжку про святу Джанну Беретту Моллу й почала розповідати нам про неї. На той час в Україні про Джанну майже не знали. Під кінець 2011 року Наталя Наза́р замовила написання єдиної у світі ікони святої Джанни в східнохристиянському стилі.
Згодом ми отримали декрет від митрополита Ігоря Возьняка, який проголошував цю ікону місійною, а Святу Джанну — покровителькою «Руху за життя». Ікону почали виставляти на парафіях для молитовного почитання. Однак через певний час на ній почала осипатися фарба. Ресурсу на відновлення образу «Рух за життя» не мав, також не було охочих допомогти зберегти ікону. Але завдяки чуду мені вдалося посприяти другому народженню ікони.
Що Ви маєте на увазі, коли говорите про чудо?
Я називаю це першим чудом. Тоді я був ще студентом. Як я вже казав, зацікавлених допомогти у відновленні ікони не виявилося. Більше того, після консультації з фахівцями з’ясувалося, що ікону треба писати наново. Діяти треба було дуже швидко. Висновок про стан ікони я отримав у четвер. Він був однозначним: треба малювати ікону ще раз. А для цього були потрібні гроші. Зацікавлених підтримати відновлення ікони серед членів руху чи симпатиків, як я вже казав, не було. У той час «Рух за життя» мав свій профіль у соціальній мережі «Вконтакті» (це було до заборони російських соцмереж в Україні). Я дав оголошення в п’ятницю, а в понеділок вже прийшла відповідь від незнайомої жінки. Особливо мене вразило те, що це була жінка з Італії — людина з тієї самої країни, що й свята Джанна. Ікону написав знаний у Львові іконописець Андрій Майовець.
А яким було друге чудо?
Це вже наступна історія. У 2012 році владика Борис Ґудзяк відбув на пастирське служіння до Паризької єпархії. Тоді ж проходили масові виступи французьких католиків за сім’ю (проти легалізації усиновлення дітей одностатевими парами – Ред.). Тому в мене виникло сильне бажання — передати ікону св. Джанни владиці Борисові до Парижу. Для цього потрібно було намалювати ще один образ. І знову відгукнулася допомогти та сама жінка з Італії – Анна Титус.
Але хто перевезе ікону до Франції? Не було нікого. Здавалося, що вже нічого не вийде. І ось тут сталося друге чудо: заступник декана богословського факультету УКУ Олексій Завада каже мені, що в Париж поїду я — а значить, і Джанна. Я оперативно зробив усі необхідні документи на ікону, і ми успішно привезли її в Париж та передали владиці. Зараз, наскільки мені відомо, вона перебуває в українській громаді в Греції — владика її передарував.
А що з тією іконою, яка залишилася в Україні?
Якийсь час вона виконувала свою місію, подорожуючи по парафіях, а потім настав період великого затишшя. Ніхто не виявляв зацікавлености до неї, тому я забрав її до себе додому. У серпні 2019 року я відвідав Меджугор’є, де мав глибокі духовні переживання. З того часу все й почалося. Повернувшись в Україну, я домовився з кількома знайомими отцями про те, що ікона відвідає храми, в яких вони служать.
І майже відразу трапилося те, що дуже здивувало всіх: на молитовному чуванні в першому з храмів, що його після довгої перерви відвідала ікона, люди відчули, що від неї йде сильний квітковий запах. Це нас трохи збентежило, адже таке відбувається не щодня.
Чому Ви впевнені, що запах йшов саме від ікони?
Тут все було просто. Ми одразу запросили священника-екзорциста, який також молився з нами, а перед тим вирішили, що ніяких квітів у храмі не буде. Ми були серйозно налаштовані зрозуміти, що відбувається. Ікона перебувала на парафії два тижні, і цей феномен тривав. Квітів немає, ніяких освячених олійок чи пахучого єлею немає, більше того — ікона перебувала під скляним накриттям. Отець-екзорцист сказав, що, очевидно, запах йде від образу. І додав, що треба спостерігати, як ікона проявлятиме себе надалі в житті людей.
Власне, у молитовнику святої Джанни, який я цими днями опублікував, зібрані свідчення тих, хто погодився публічно розповісти про свій досвід, пов’язаний із молитовним вшануванням ікони чи навіть її маленьких паперових копій. Найцікавіше те, що, за свідченням людей, маленькі іконки теж виділяли запах. Але це був лише початок. Особливим знаком Божої дії стало те, що за посередництвом святої Джанни Беретти Молли стали відбуватися чуда в житті родин.
Можете навести приклади?
У молитовнику є свідчення жінки з Іспанії, нашої українки, з якою ми були знайомі. Вона не бачила оригінальної ікони, але я вислав їй маленьку паперову копію — 6 на 5 сантиметрів. І так сталося, що в цієї жінки діагностують пухлину в час вагітности. Дуже подібна історія, як у святої Джанни. Іспанські лікарі радять їй робити аборт як «єдине можливе рішення в цій ситуації» — але вона відмовляється.
Лікарі попросили її підписати документи про те, що вона бере всю відповідальність за можливі наслідки на себе. І вона пішла з лікарні. Упродовж двох тижнів пані Христина, так її звати, молиться до святої Джанни. Спочатку жінка навіть не могла підвестися, а через тиждень вже настає покращення — вона потрохи встає. Ще через тиждень — повертається до лікарні на повторне обстеження. Іспанські лікарі були вражені. Між собою вони почали говорити, що це диво, що такого бути не може, тому що попередній діагноз показував пухлину. А тепер — лише через два тижні — немає пухлини, немає жодного показника для аборту. Також не було ніякого спеціального лікування — пані Христина відмовилася від нього.
В іншій сім’ї, яка також дала потужне свідчення про заступництво святої Джанни, дружина багато років не могла завагітніти. Усі медичні показники засвідчували, що підстав для безпліддя немає, але зачаття не відбувалося. І це також близькі мені зараз люди, яким я теж тоді подарував маленьку копію ікони святої Джанни. Ці люди молилися, і зараз їхньому хлопчику вже два роки і сім місяців. Вони також дали своє письмове свідчення про те, що для них було чудом. Хлопчик народився повністю здоровим.
Про подібні випадки мені приватно розповідали і в священничих родинах: після молитви до святої Джанни вони зачинали й народжували дітей. Тільки з їм відомих причин вони не давали публічних свідчень, але очевидно, що фактів заступництва святої Джанни Беретти Молли є більше, ніж нам відомо. Тож ікона святої в Україні виконує свою місійну роль на відмінно. І тепер люди, які хочуть її підтримки, матимуть ще й молитовник, присвячений святій, тому, думаю, свідчень стане ще більше.
Гарантія стовідсоткова?
Це важливий момент. Святі не чарівники. Якщо ми тільки зосередимося на надзвичайних речах, чекатимемо від ікони лише чудес, то наша віра нічим не відрізнятиметься від магічного мислення.
У більшості випадків чудо буде відбуватися непомітно. Це дуже важливий момент. Ми часто думаємо, що це ми вибираємо собі святих. А насправді йдеться про взаємні стосунки. Вони також промовляють до нас в якихось обставинах нашого життя. І найбільша їхня дія відбувається непомітно. Я переконаний, що це інтерв’ю деякі люди також читають не випадково.
Святі супроводжують нас молитовно, максимально сприяють нашій духовній зміні. Зазвичай зростанню та наверненню. Ця благодать зцілює серце непомітно. Для когось це може зайняти ціле життя, а для когось може вистачити однієї зустрічі.
Ще комусь варто просто більше довідатися про святого, і це залишить свій глибокий слід. Скажімо, це стане відповіддю на потреби людини, на її запит. Тому я сказав би так: коли ми говоримо про святих, треба найбільше просити, щоб вони супроводжували нас у духовному житті, просити їхнього заступництва в процесі зцілення, зміцнення та навернення. Оце найбільша їхня дія. А все інше – це додаткові речі, які можуть бути, але не обов’язково. Святі не діють самі від себе. Їхня святість походить від Господа.
Деяким людям важко повірити в Бога та у святих.
Пригадую один випадок. Він дуже потужний і ламає шаблони. Колись, мабуть років 7–8 тому, я їхав на молодіжну зустріч в одній із німецьких єпархій — діставався туди самостійно. Моєю супутницею з Польщі до Чехії була українка, з якою ми розговорилися. Як відомо, потяги — це найкращі місця для відвертих розмов. Зазвичай там ви бачитеся з людиною лише раз у житті.
Тож і ця людина поділилася зі мною своєю історією. Жінка не вірила в Бога. Вона відверто сказала мені, що в якийсь момент свого життя перестала вірити в Бога, бо не розуміла, як Він міг допустити те, що вона пережила. Тепер ця жінка мала інший світогляд — вірила в різні божества і тому подібне. Але як так сталося? Вона була християнкою, виросла в християнській сім’ї десь тут, на Стрийщині.
І так в її житті склалося, що вона поїхала на заробітки до Чехії й опинилася там у сексуальному рабстві. Уявіть собі, що людина 10 років була в цих умовах: у чужій країні, без документів, із наглядом 24 на 7. А хто приходив по її послуги? Мабуть, були й ті, хто в неділю ходить до церкви. І весь цей час всім до неї було байдуже.
І вона мене запитала: а де був твій Бог у цій ситуації? А це дуже незручне запитання. Це так само, якби зараз рідні загиблих запитали священника: а де Бог? Чому Він це допустив?
І ніхто з нас не має відповіді на це запитання. Абсолютно. Тому що ми не можемо зрозуміти цього Промислу Божого. І чому Він у житті одних людей робить чудо, а життя інших забирає. Не маємо відповіді. І ніколи в цьому житті ми на це запитання не зможемо відповісти. Тут залишається тільки віра.
Віра в що?
Віра в те, що Господь благий.
А що Ви відповіли тій жінці?
Я сказав, що не знаю, де був Господь. Направду, я не знаю, де Він був у твоїй ситуації. Але я вірю, я, як людина, вірю, що Він терпів разом з тобою. І вона розплакалася. Почала розповідати про дуже травматичний досвід.
Розмова з цією жінкою була некомфортною – руйнувала ідеалістичне уявлення про християнство як лише про вервичку й про так звану недільну побожність. Це я кажу попри всю мою велику любов до вервиці. Ця історія говорить про біль людини, і вона говорить про шлях.
Так ось, християнство — це шлях, на якому ми зустрічаємо різних людей, через яких Господь промовляє до нас. І ми також часом стаємо Божим голосом для цих людей.
Свого часу перед життєвим вибором стала і свята Джанна. Вона прийняла рішення пожертвувати собою задля своєї ненародженої дитини не просто тому, що в Катехизмі написано, що аборт – це гріх. А тому, що вона любила Бога і свою дитину. При цьому вона розуміла, що коли помре, то четверо дітей залишаться без матері. Але в цьому випадку вона знала, кому довіряє свою долю, свого чоловіка і своїх дітей. У цьому сила її прикладу. Вона не була затворницею. Але її віра була справжньою, а не бутафорною. Потрібна ще одна розмова, щоб більше розповісти про неї та феномен її життя і віри.
Дякую за розповідь, Назарію. Якщо Бог дозволить, ми продовжимо цю розмову.
Спілкувався Андрій Толстой
Молитва до св. Джанни про захист дітей (із молитовника)
О свята Джанно, ти з любови до Господа та дітей віддала власне життя, щоб зберегти життя новонародженої доньки, адже ти чудово усвідомлювала безмежну цінність людського життя. Сьогодні ми просимо тебе: візьми під своє материнське заступництво наших дітей (імена), що їх ми ввіряємо твоїй опіці. Супроводжуй їх на всіх життєвих дорогах. Проси всеблагого Господа, щоби обдарував їх необхідними ласками та здоров’ям душі і тіла. Бережи наших дітей від небезпек, що можуть їх спіткати під час навчання чи відпочинку, подорожей чи праці.
Допоможи нам виховувати їх у любові та вірі, щоб ми завжди дбали про розвиток їхніх талантів та здібностей і ніколи не забували про цінність їхніх душ перед Господом, Який тимчасово довірив їх нам. Виблагай у всемилостивого Бога, щоб обдарував їх і нас здатністю розпізнати і прийняти те життєве покликання, що Він для них приготував. Амінь.
