Ватиканське агентство Fides, орган конгрегації євангелізації народів, підготувало статистичні дані про життя Католицької Церкви на місійних територіях. Дані взяті з останнього видання «Книги церковної статистики» і відображають становище на 31 грудня 2013 року.

Святіший Отець Франциск Папа Римський, 13 березня 2015 р. проголосив 2016 р., Надзвичайним Ювілейним Роком Божого Милосердя, який розпочався в Свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії і триватиме до неділі Царя Христа. З цієї нагоди, пропонуємо коротенькі роздуми над глибиною Божого Милосердя до людини, її немочей, слабкості; відтак над милосердям чи немилосердям людини до людини і до Бога. Блаженніший Святослав, Верховний Архієпископ Києво-Галицький, у своєму «Посланні з нагоди проголошення Святого Року Божого Милосердя в УГКЦ», пише наступне: «Бути християнином означає насамперед повірити в Боже милосердя щодо себе, повірити в Божу любов».

Дорогі в Христі! Разом з усією Вселенською Церквою входимо в благодатний час особливого Святого року, який, за волею Святішого Отця Франциска, триватиме від 8 грудня 2015 року до 26 листопада 2016 року. Цей Рік, який називаємо теж Надзвичайним ювілейним роком, Папа присвятив Божому милосердю.

Чимало клопоту мали батьки зі своєю Стефкою. І борщик їй не смакував, і суконка не така, як в других, і в хаті не так прибрано, як у людей. На все нарікала та була невдоволена. А батьки були небагаті. Жили в місті, мешкали в сутеринах і гірко працювали на кусник хліба. Батько в броварі носив бочілки, а мати прала білизну по домах. Важка була праця, а й не все можна було дістати, і доводилося бідувати.

Коли говорити про радість, то у світі не знайдеться напевно такої людини, щоб колись у своєму житті не раділа, не мала позитивних емоцій. Причин для радості є багато, що часом може викликати у людей навіть «сльози радості». Наприклад: народження дитини, одруження, радість з успіхів у навчанні, радість за своїх дітей, радість з успіху в якійсь справі чи праці, закоханість, вдалість покупки тощо. Здається, звичайні будні, серед яких можна знайти привід, щоб почувати себе у гарному настрої, особливо коли у мене все добре.

Коли мені було п’ять років, мене спіткало дуже велике горе. Сильнішого я, здається, не знала з тих пір, коли померла моя бабуся. До самої смерті вона проводила свої дні, сидячи в своїй кімнаті, на кутовому дивані, і розповідала нам казки. Бабуся сиділа та розказувала — з ранку до вечора — а ми, діти, тихо сиділи біля неї і слухали. Чудове це було життя! Ніяким іншим дітям не жилося так, як нам. Мало що збереглось у мене в пам’яті про мою бабусю.

Доволі часто доводиться бачити, як чи то звичайні перехожі, чи то навіть державні мужі на тілі, на одязі, на авто, а то й на пеленах дітей, яких несуть до церкви, до Хрищення (!), чіпляють червоні нитки, стрічки. Коли запитати для чого вони це роблять — пояснюють — аби захистити себе, дітей, чи майно від зла, від завидющих очей — вроків. На жаль, ніхто з цих людей не може точно пояснити, яким саме чином ця нитка — а не «щит віри» (Еф. 6, 16) має їх захистити, однак всі вони твердо переконані, що такий захист дієвий. І водночас, ні для кого не секрет, що саме червоні нитки є частим підручним засобом у різних магічних обрядах.

Хільдегарда народилася в 1098 р. в Гермерсхаймі на території нинішньої землі Рейн-Гессен (за іншими даними, в Бекельхеймі), в сім’ї дворян. Вона була десятою дитиною у своїх батьків, Хільдеберта і Мехтільди. Коли Хільдегарді було 14, вона разом з Юттою оселилася в жіночому скиті під Бінгеном, присвяченого св. Дізібоду.

Якщо я бажаю залишитись вірним своєму намірові подавати в цій книжці лише ті хвороби, для лікування яких можу запропонувати принципово нові природні засоби, залишаючи теоретичний аспект, значною мірою, поза грою, то, розкриваючи термін «нерви», я змушений вчинити насильство. Багато всіляких нісенітниць породжує це слово; так багато, як це тільки можливо при вживанні іншомовного терміну.

«... Однією з могутніх постатей нашого століття, що мала надзвичайно великий авторитет і зуміла, якщо вже згадати про його свідчення терпіння заради Христа, був Митрополит Андрей Шептицький. У його особі поряд з освіченістю і духовною витонченістю гармонійно поєднався незвичайний дар організатора, який засновував школи та академії, підтримував богословське і світське навчання, пресу, сакральне мистецтво і збереження історичних пам’яток.»

Святий Йосафат Кунцевич поєднав усіх вірних м. Рави-Руської в храмі Великомученика Юрія з нагоди першої річниці, коли до храму прибули мощі Святого Йосафата. Відбулася дев᾽ятниця. Впродовж дев᾽яти днів, починаючи з 16.11.2015 р. вірні всіх церков і костелу зранку і вечером відмовляли дев᾽ятницю, вервиці, слухали науки отців. Кожного дня правилася Служба Божа, сповідь.