В книзі Йова описаний приклад батька, який після веселих забав закликає своїх дітей до святості та покаяння і сам за кожного з них приносить кровні жертви тварин як у старозавітнім звичаї – на знак перепрошення Бога за їхні гріхи та образи. Так він робив завжди, тому що був боягузом, а ми це робимо з упевненості

Не секрет, що соціальні мережі зараз ростуть мов гриби після дощу. Всі вони нам добре відомі: MySpace, Facebook, Twitter, Вконтакті… Їх одразу всіх і не згадаєш. Відбираємо у себе час і цікаві миті життя. Немає такого студента, який не чув би за соціальну мережу. Ми поклоняємось їм як лжепророкам. Обманюємо себе, коли кажемо, що так знімаємо стрес, головний біль. Спілкуємося за допомогою різних гаджетів з тим кого ми не бачимо. Але жити так не можна.

Як чудес шукаєш, до Антонія іди, просьби і терпіння у стіп його зложи

В теперішній час ці слова не втрачають своєї актуальності. Виходячи на вулиці міст, помічаємо десятки, а може і сотні голодних людей. В бідних країнах це можемо списати на низькі доходи громадян, а в багатих…? Яскравим прикладом особи, яка робила багато, щоб голодних нагодувати є св. Вінкентій де Поль. Опікувався сиротами, дбав про харчі для нужденних. Його серце було переповнене милосердям і любов’ю до ближнього.

Друга неділя після Воскресіння Господнього — Томина неділя, яка також є Неділею Божого Милосердя. Христос хоче, щоб ми виконали протягом дня хоча б один акт любові до ближнього. Милосердя — це прагнення допомогти кожному потребуючому. Воно є втіленням високої любові до ближніх. У християнському віровченні обов’язком кожної людини визначено такі милосердні вчинки: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого одягти, недужого відвідати, померлого поховати. Вияв духовного милосердя — це добра порада, потішання засмученого, застереження грішника, молитва за живих і померлих тощо.

Здається, що у великому Пасхальному Триденні існує якась пустка, мить очікування та мовчання між розп’яттям та воскресінням. Цю пустку заповнює Особа, яка має Серце, сповнене надії та впевненості, бо Її віра — лише Її віра! — не захиталася. Коли Бог провістив Її у Книзі Буття, тоді Вона стала знаком приходу Спасителя. Її народження вітали як світання, що заповідає сонце. Велика Субота є типовим днем Марії і все більше поширюється звичай святкувати в цей день «годину Марії». Серед людей цілого світу жива надія була тільки в Неї, бо лише Вона довірливо очікувала годину тріумфу Спасителя.

Впродовж кількадесяти років (з кінця ХІХ ст. — прим. Редактора) відбувається в Українській Католицькій Церкві травневе богослужіння. Багато вірних поспішає до церкви після тяжкої весняної праці, щоби прославляти Марію, Царицю Небес. Віддячується Небесна Мати своїм дітям за ці прояви любові та наділяє їх усякими ласками. Всіх дітей рада бачити Небесна Мати в цей місяць біля свого Престолу. Нікого не відкидає, всіх бажає пригорнути до свого Непорочного Серця. За всіх молиться Благая, особливо грішним випрошує в Господа прощення гріхів, щирий жаль, поправу життя і постійність у добрі.

Доволі часто доводиться мати в м. Івано-Франківську похорони. Ховаю різних людей: бідних і багатих, молодих і старших тощо. У більшості випадків усе закінчується на цвинтарі в с. Чукалівці. І що я зауважив? Що майже кожен, начебто християнський похорон, оповитий грішними забобонами (помилковою вірою), якимось напів’язичництвом... Ми християни чи хто?

2016-тий рік проголошений Католицькою Церквою Роком Милосердя (або Ювілеєм Милосердя). А як тлумачать цей термін світська і богословська науки?.. За багатьма навчальними посібниками з етики, адресованим школярам, студентам, можемо знайти таке тлумачення : Милосердя — це діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в цьому потребу. Навіть деякі автори наводять синоніми до слова «милосердя» — любов (до ближнього), доброта, щирість, добропорядність, доброзичливість, милостивість. Зважмо, тут не всі з них є синонімами.

Дорога донечко! Прийде день, коли я постарію — тоді ти вияви терпеливість і постарайся зрозуміти мене. Якщо замазаюсь їжею, якщо не зможу вдягнутися без твоєї допомоги, будь терпеливою. Згадай як багато годин я витратила, коли вчила тебе цього. Якщо, розмовляючи з тобою, буду сто разів повторювати одне і те ж — не перебивай, вислухай мене.

Заклик «Грішника навернути» звучить досить привабливо для тих, хто вважає себе «правдивим християнином». Тобто ці слова часто сприймаються, як дозвіл повчати інших, докоряти їм за грішне життя. Результат такого «повчання» є, як правило, конфліктним. В результаті — «грішник» оминає десятою дорогою «праведника», а прірва між ними зростає.

Впродовж усього свого існування, людство несе сум за втраченим Раєм, бо не розуміє, що Рай — це гармонія буття, яку можна досягнути, дотримуючись моральних засад, або втратити назавжди, порушивши закони Всепорядку. У книзі розмов із журналістами, Блаженніший Любомир Гузар пропонує свій рецепт досягнення гармонії існування й вказує на три дороги, які має достойно подолати кожен християнин — дорога до себе, дорога до ближнього, дорога до Бога.

Земне життя — це захоплююча мозаїка різних моментів, хвилин, котрі кожна людина переживає по-своєму. Багато з них глибоко проникають у нашу свідомість, певним чином окуповуючи людське серце, думки, пам’ять. Одного дня ми розуміємо, що все це стало частиною нас самих, частиною нашого життя. Щоправда, є ще інша сторона цього непростого явища. Одні моменти промовляють до людини, збагачуючи її життєвий досвід.

Кожен, хто прожив якийсь проміжок свого життя розуміє, що наше життя є сповнене страждання і терпіння в різних життєвих ситуаціях. Певні терпіння, які стаються в житті, приносять дискомфорт, неприємні відчуття чи переживання. Врешті-решт фізичні обмеження, внаслідок важкої недуги. Часто ці обмеження викликають психологічні страждання чи самонавіювання. Тому виникає питання: чому і для чого існують страждання у світі?

Віра в Бога має три основні прояви, на яких вона базується і розвивається: Молитва — стукає в двері. Піст — переконує, домагається, здобуває. Милосердя — одержує. Усі три вони стисло між собою з’єднані та залежні. Молитвою, постом і ділами милосердя нам потрібно під час святого великоднього посту відновляти наше духовне життя, просити ласки щирого навернення до Бога та переміни нашого життя.

(за нормами партикулярного права УГКЦ — канон 115) § 1. Покутна практика посту, покаяння та стриманості, метою якої є надолуження за вчинені гріхи та осягнення більшої досконалості задля особистого освячення, — це найдавніша традиція Української Греко-Католицької Церкви.

Екзорцизм (від грец. «екзорцізмос») є процедурою вигнання злих духів чи бісів, тобто надприродних істот, із одержимих людей завдяки певним церковним обрядам, молитвам тощо. В неодного вже через спостерігання за феноменом екзорцизму пробудилась віра у Творця всього. Твердять, що найпершим екзорцистом був не хто інший, а сам Ісус Христос. «Диявол — не метафора і не абстрактне поняття, а особистість, безтілесна, але все-таки особистість», — мовить головний екзорцист Ватикана о. Габріель Аморт.

Ми стоїмо безсилі, беззахисні та безпорадні перед лицем страждань. Хвороби, зневаги, суспільна несправедливість, з якою зустрічаємося щодня, породжують почуття образи, спротиву, бунту, болю, жалю та співчуття. Ми мріємо про світ без страждань, без сліз та кривд, однак стражданням свого Сина Бог світ спасає. Цих кілька думок допоможуть нам подивитись на світ по-іншому.

Святіший Отець Франциск пише: «Милосердя: основоположний закон, що мешкає у серці кожної людини, коли вона щирими очима дивиться на свого брата, якого зустрічає на життєвому шляху». Як це, дивитися щирими очима? Це означає — не гордо, не заздрісно, не лукаво. «Щирими очима» — сприйняти брата таким, яким він є, з його плюсами й мінусами. Щирі очі відкидають осудження і намагаються зрозуміти, підтримати й допомогти. «Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само»

Папа Франциск слушно зазначає: «Він [Господь] цікавиться кожним з нас; Його любов не дозволяє Йому бути байдужим до того, що відбувається з нами». «Аби втілити на практиці це свідчення милосердя, необхідна зустріч із Господом, який перемінює серце та світогляд людини. Справді, це — свідчення любові Бога до кожного з наших братів і сестер (...), яке показує істинний сенс християнського милосердя. Благодійність не може бути зведена до простого гуманізму або до проекту людського розвитку.