о. Йосафат ВОРОЦЯНКА, ЧСВВ

Святіший Отець Франциск Папа Римський, 13 березня 2015 р. проголосив 2016 р., Надзвичайним Ювілейним Роком Божого Милосердя, який розпочався в Свято Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії і триватиме до неділі Царя Христа. З цієї нагоди, пропонуємо коротенькі роздуми над глибиною Божого Милосердя до людини, її немочей, слабкості; відтак над милосердям чи немилосердям людини до людини і до Бога. Блаженніший Святослав, Верховний Архієпископ Києво-Галицький, у своєму «Посланні з нагоди проголошення Святого Року Божого Милосердя в УГКЦ», пише наступне: «Бути християнином означає насамперед повірити в Боже милосердя щодо себе, повірити в Божу любов». Метою цих роздумів, є поглибити віру в те що Господь Бог любить нас і тримає свою десницю повну милосердя над усіма нами. Хай Боже милосердя, в цей особливий час, Ювілейний Рік, діткнеться наших сердець і дасть досвідчити себе у новий і винятковий спосіб для кожної християнської душі зокрема.

Для того, щоб якнайкраще зрозуміти Боже Милосердя, погляньмо на образ Милосердного Ісуса. Він змальовує Його доброту, лагідність. Права рука Христа піднесена для благословення, ліва легко торкається шат на грудях по стороні серця, звідки виходять два великі промені, один червоний, а другий білий. Господь сам пояснив їх значення так: «Білий промінь означає воду, яка очищує душі; червоний промінь означає кров, яка є життям душ...». Омивають душі з гріхів Святі Тайни Хрещення і Сповіді, а живить їх Свята Євхаристія, тому, ці два промені означають Святі Тайни.

Щоб говорити про Милосердя Боже, найперше варто застановитися над етимологією цього слова. Слово милосердя походить від латинського слова misericordia, тобто жалісливе або миле серце. Отже, милосердя — це милість серця, жалісливість, м’якість, співчуття, ніжність. І коли ми поглянемо на Бога через ці характеристики, то побачимо що Він саме таким і є. Святий Тома Аквінський мовить: «Через серце Христове сприймається Святе Письмо, а те відкриває Серце Христове!» Ісус Христос, правдивий Бог і людина, відчував те саме, що відчуваємо ми із вами. Наприклад: жалісливість. Коли він бачив мертвим свого друга Лазаря, «відчув жалості в дусі» (Ів. 11:33); і «Заплакав Ісус» (Ів. 11:35). М’якість, бо сам каже: «...я прийшов не судити світ, а спасти світ» (Ів. 12:47). Або співчуття, коли зустрів вдову з Наїну: «Побачивши її, Господь зглянувся над нею» (Лк. 7:13). Зрештою, Бог — ніжний. Про це засвідчує сам він устами пророка Ісаї: «Глянь! Я записав тебе в себе на долонях...» (49:16). Всі вчинки Божі являються божественним милосердям, навіть, якщо у Святому Письмі не згадується це слово безпосередньо. Ісус співчував усім і зрозуміло, чому нещасні люди звертались до Нього, зі словами: «Змилуйся надо мною!»

Чи можна охопити людським оком все безкрає небо, чи широчезне море? Звичайно, що ні. Так само, не можна збагнути повноти Божого милосердя, Божої любові. Однак, певні його часточки, певні моменти ми можемо відчути на собі. Як безкраєм є небо, так і Боже серце є безмежним. Милосердя — означає мати живе серце; серце, яке відгукується з любов’ю — щедрою, палкою і жертовною. Живе серце — те, яке постійно б’ється і горить любов’ю. Боже серце постійно б’ється любов’ю до людини. Бог любить людину, не зважаючи на те, що людина не відповідає взаємністю. Любов Божа, безмежна, всеохоплююча, терпелива, співчутлива, ніжна, а найперше і найголовніше те, що вона ВІЧНА. Свята Тереза від Дитятка-Ісуса збагнула: «що Церква має Серце і що це Серце палає Любов’ю.... Любов є всім, вона охоплює всі часи і всі краї.... Одне слово, вона вічна!»

В Святому Письмі, серце — те місце, де людина зустрічається з Богом, і ця зустріч остаточно здійснюється в людському серці Сина Божого. Головною ціллю приходу у світ Ісуса Христа, є кинути вогонь на землю, вогонь-любові. Христос приніс на землю вогонь-любові. Ісус — серце нового народу, що приводить до близького спілкування людину з Отцем, щоб «любов, якою ти полюбив Мене, в них перебувала, а Я в них» (Ів. 17:26). Боже серце палає любов’ю до нас. Бог не дивиться на красу людини, її зовнішність, не дивиться на її досконалість, на її успіхи чи невдачі. Він просто любить і все, і тією любов’ю він ділиться з нами.

Боже милосердя — це Його найпрекрасніший винахід. Милосердя полягає в пробаченні, у забутті про себе, в тому, щоб пригортатися до Бога. Це велика радість для Нього, Його суть. Бог — любов, Бог — милосердя. «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний, що зберігає ласку для тисяч, прощає беззаконня, злочини й гріхи...» (Вих. 34:6-7). Старозавітні пророки знали добре, яким ласкавим є серце Боже: «Тому зворушується супроти нього Моє серце, і Я зглянусь на нього...» (Єрм. 31:20). Папа Франциск у Буллі «Обличчя милосердя» пише: «Гнів Бога триває тільки мить, тоді як Його милосердя триває повіки».

Образ Милосердного Ісуса завершується написом: «Ісусе, довіряю Тобі!» Любі, Бог довіряє нам. Не біймося подивитися Йому в очі, сповнені безкінечної любові і дозвольмо, щоб Він огорнув нас своїм милосердним поглядом. Поглядом, що заспокоює прагнення наших сердець: любові, миру, спокою. Ісус нам довіряє і на нас розраховує! Має так багато сказати кожному з нас...

Далі буде...