Спраглого напоїти»
Ірина ШТИКАЛО, катехит
Кожен з нас має якісь прагнення, мрії чи бажання. Здебільшого вони спрямовані на збільшення матеріальних благ. Найнеобхіднішими для нашого життя є вода та їжа. З біології всім відомо, що вода є головним складником людського організму. Вона є безбарвною і прозорою. Без їжі людина може прожити більше ніж без води.
Цей вчинок милосердя бере своє походження зі Святої Землі. Кліматичні умови є дуже суворими. Є лише два сезони: дощів та посухи. Під час періоду засухи нема жодної краплі дощу, тому як тварини так і люди користають із збірників води, котрі наповнюються дощами протягом сезону дощів.
Засушливим кліматом також відома Африка. Св. Жозефіна Бакіта, монахиня згромадження каносіянок, походить із Судану. Ця африканська квітка, яка пізнала біль викрадення і рабство, дивно розцвіла в Італії, у відповідь на Божу благодать, з дочками милосердя.
“Бакіта” – не таке ім’я вона отримала від батьків при народженні. Переляк і жахливий досвід, які вона пережила, змусили її забути справжнє ім’я, яке їй дали батьки. Бакіта, що означає "пощастило", було ім’ям, яке їй дали викрадачі.
Її продавали і перепродували на ринках Ель-Обейд і Хартума, а вона відчула приниження і страждання рабства, як фізичного, так і морального.
Бакіту купив італійський консул, Каллісто Леньяні. У його домі Бакіта відчула спокій, тепло і хвилини радості. Згодом містер Леньяні змушений був повернутися в Італію і Бакіту забрав зі собою.
В Інституті катехуменів сестер-каноссіянок, у Венеції, Бакіта дізналася про Бога. Після декількох місяців в катехуменаті вона отримала таїнства християнського втаємничення і обрала нове ім’я – Жозефіна. Це було 9 січня 1890 року. Вона не знала, як висловити свою радість в цей день. Її великі і виразні очі сяяли, виражаючи глибокі емоції. Закінчивши катехуменат, Жозефіна прислухалася до поклику Господа, залишилася в сестер каносіянок. Після довічних обітів ще 50 р. ця скромна дочка милосердя, справжнє свідчення Божої Любові, жила в співтоваристві в Скіо, здійснюючи різні послуги: приготування їжі, шиття, вишивка і будучи фіртянкою.
Мати Жозефіна була справжнім свідком Любові: її скромність, її простота і її постійна усмішка підкорила серця всіх громадян. Сестри в громаді шанували її за незмінний приємний характер, чудову доброту і глибоке бажання дати людям пізнати Бога.
Невіжу навчити
Уляна СТЕЦІВ-ТИМЧУК, катехит
Кожна людина, віруюча і невіруюча, вибирає: сказати правду чи обманути, вчинити за совістю чи проти совісті, бажати людині добра чи заздрити їй. Дехто вибирає, майже не задумуючись, з дня на день, відповідно до досвіту і розуміння життя. Бувають ситуації, коли є сумнів, як вирішити ту чи іншу справу.
Коли людина роздумує, який вибір зробити, це означає, що у неї є висока свідомість. Особливо, якщо це стосується відносин з рідними, колегами. Звичайно, дехто довго думає, яку машину купити – зелену чи білу або яке плаття – чорне чи червоне. Зараз не про те.
Свідомість – це думати, чи готовий я створити сім’ю, що приваблює мене у моєму майбутньому чоловікові, чи я приділяю належну увагу дружині, дітям, батькам, як я ставлюся до колег. Тут список можна продовжити. Звичайно, якщо людина хоче жити згідно совісті, у неї виникнуть питання - а як вчинити правильно. Бог завжди дасть такій особі того, хто їй порадить: через книгу, телепередачу, проповідь, зустріч.
Катехизмова правда навчає нас, що ділом милосердя щодо ближнього є «у сумніві дати добру раду». Що це означає? Насамперед, відчути іншу людину, бути уважним, бажати добра, заохотити і підтримати в міру своїх знань, розумінь і досвіду. Звичайно, найкращим порадником є духовна особа, яка є в стані освячуючої ласки, адже рада – це дар Святого Духа. Ми знаємо, що святі не лише давали мудрі поради, вони бачили серце людини. Господь давав їм дар розуміти різні ситуації, людей і навіть передбачати майбутнє. Але святі ніколи тим не хвалилися і не гордилися, вони розуміли, що це Бог діє через них.
Подібно і ми маємо просити у Господа дару ради, особливо тоді, коли нас запитують, просять про допомогу. Пуста балаканина мало кому допоможе. Буває так, що у когось проблема, біль, а «порадник» теревенить, хвалиться своїми подвигами чи байдуже говорить про своє.
Звичайно, є люди, які вміють у сумніві дати добру раду. Для таких є лише одна пересторога – не приписувати цього дару собі. Бог покірним дає благодать.
