Євангелізаційний: Щоб християни в Африці давали пророче свідчення примирення, справедливості й миру, наслідуючи милостивого Ісуса
Підготував о. Домінік Налисник, ЧСВВ
Папа Павло VІ у 1969 році назвав Африку новою батьківщиною Ісуса, бо Африка свідчить про відкритість на Бога. У ХХ столітті кількість християн там зросла у 100 разів. Можливо, саме тому святий Іван Павло ІІ сказав, що ім’я кожного африканця вписане в долоні розп’ятого Ісуса. Іншими словами, Африка, разом зі своїми недоліками і бідністю, – інструмент, яким Бог показує Свою силу. Папа Бенедикт ХVІ назвав Африку духовними легенями людства.
Вогонь любові знищує облуди поділів і взаємні непорозуміння, допомагає перейти від конфлікту до сопричастя, спільного прямування вперед у надії. Любов Христа спонукає нас до примирення.
Християни як посланниці примирення повинні робити все можливе для того, щоб поліпшити умови життя в країнах, де вони перебувають. Це потребує не тільки конкретної допомоги, а й спільної молитви за примирення, порозуміння та живе свідчення цього миру й справедливості – для того, щоб дати надію і впевненість тим, хто перебуває в кризовій ситуації.
Саме тому в цьогомісячному наміренні Папа заохочує нас до молитви за християн в Африці, щоб ті не боялися свідчити мир і справедливість, тим самим показуючи, що навіть там, де відбувається переслідування християн, є Любов Божа! Вона всюди. Господь із ними. Таким чином, вони показуватимуть світові приклад цього миру, справедливості й братерського примирення. Бог — це спокій, тому той, хто називає себе віруючим, повинен бути людиною світу. Таке свідчення може дати імпульс у цій справі всьому континенту, а це допоможе гасити нинішні пожежі напруженості, що перешкоджають африканцям користуватися плодами розвитку, на який вони заслуговують і мають право.
Нам як християнам важливо єднатися в апостольській вірі, яка в цей час хоч і є недосконалою, але дійсною, і вже сьогодні спонукає нас долати поділи та змагатися за відновлення тієї видимої єдності, якої Господь бажав для своїх послідовників. Церковна спільність в апостольській вірі є як даруванням, так і закликом до місії, і кожен християнин покликаний нести пророче свідчення Воскреслого Господа та Його Євангелія примирення, милосердя та миру.
Місцеві наміри на щодень травня
|
Число |
День |
Покровитель дня |
Намірення на день |
|
|
1 |
Пн |
Преп. Івана, учня Григорія Декаполіта |
за покликання до манашого та священичого стану |
|
|
2 |
Вт |
Преп. Івана Печерника |
за безробітних |
|
|
3 |
Ср |
Преп. Теодора Трихіни |
за українців, які трудяться по світі |
|
|
4 |
Чт |
Сщмчч. Януарія й інших |
за добрих і мудрих провідників у нашому народі |
|
|
5 |
Пт |
Препп. Теодора Сікіота і Віталія |
за дітей і молодь |
|
|
6 |
Сб |
⊕ Вмч. Юрія Перемож. |
за мир у Сирії |
|
|
7 |
Нд |
Мч. Сави Стратилата |
за мир в Україні |
|
|
8 |
Пн |
† Ап. і єванг. Марка |
за терпеливість у важких обставинах |
|
|
9 |
Вт |
Сщмч. Василія, єп. Амасійського |
за далекобійників |
|
|
10 |
Ср |
Переполовинення Сщмч. Симеона; св. Стефана Волинського |
за вірність у подружжі |
|
|
11 |
Чт |
Апп. Ясона й Сосіпатра; мчч. Максима, Дади й ін. |
за охорону довкілля |
|
|
12 |
Пт |
9-х мчч. у Кизиці; преп. Мемнона, чудотворця |
за моральний розвиток молоді |
|
|
13 |
Сб |
† Ап. Якова, брата св. Івана Богослова |
за Єпископів Католицької Церкви |
|
|
14 |
Нд |
Самарянки, Прор. Єремії |
за ув'язнених |
|
|
15 |
Пн |
Св. Атанасія Великого, архиєп. Олександр. |
за мир між державами |
|
|
16 |
Вт |
† Преп. Теодосія Печерського, Мчч. Тимотея і Маври |
за учителів |
|
|
17 |
Ср |
Віддання переполовиненя Сліпородженого; мч. Пелагії |
за дівчат, які завербовані у секс-індустрію |
|
|
18 |
Чт |
Праведного Йова |
за родини, які втратили годувальників |
|
|
19 |
Пт |
Мч. Ірини , преп. Никифора, ігум. Мід. |
за полонених в зоні АТО |
|
|
20 |
Сб |
Мч. Акакія , Поява Чесного Хреста в Єрусалимі |
за душі в чистилищі |
|
|
21 |
Нд |
Сліпонародженого, † Ап. Івана Богослова; преп. Арсенія Великого |
за помірковане використання земних дарів |
|
|
22 |
Пн |
† Перенесення мощей Миколая Чудотворця, Прор. Ісаї; мч. Христофора |
за осіб, яких спосіб життя загнав у депресію |
|
|
23 |
Вт |
† Ап. Симона Зилота |
за належне приготування до прийняття Святих Тайн |
|
|
24 |
Ср |
† Рівноапп. Кирила і Методія, учит. слов'ян |
за заручених, які готуються до шлюбу |
|
|
25 |
Чт |
⊕ ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ |
за повагу до українських традицій |
|
|
26 |
Пт |
Мч. Глікерії |
за пошану до батьків |
|
|
27 |
Сб |
Мч. Ісидора |
за поширення побожності до Матері Божої |
|
|
28 |
Нд |
Св. Отців, Преп. Пахомія Великого |
за Главу УГКЦ |
|
|
29 |
Пн |
Преп. Теодора Освященного; мчч. Віта, Модеста й ін. |
за покинутих |
|
|
30 |
Вт |
Ап. Андроніка й інших із ним |
за померлих рідних і близьких |
|
|
31 |
Ср |
Мчч. Теодота, Петра, Діоніся, Андрія та інших |
за охоронні органи |
|
Покровитель пророк Ісая
Одним із найбільших пророків Старого Завіту, що передбачали майбутні події та звіщали людям Божу волю, був св. Ісая, син Амоса з Єрусалиму. Ісая проповідував Боже Слово у VІІ столітті перед Христом. Про своє покликання бути Божим пророком Ісая описує сам у своїй книзі: «В тому році, коли цар Озія помер, бачив я Господа на високому піднесеному престолі, а краї Його риз наповняли храм. Навколо Нього стояли серафими, кожний з шістьма крильми; двома закривав собі кожний лице, двома закривав ноги, а двома літав. І покликували вони один одного: Свят, свят, свят Господь сил, вся земля повна Його слави! І хиталися підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок наповнився димом.

І промовив я: Горе мені! Погибель моя! Бо я людина з нечистими устами і живу між людьми з нечистими губами, – а це ж мої очі бачили Господа небесних сил! На це прилетів до мене один серафим із розжареним вуглем у руці, що взяв кліщами з жертовника; і доторкнувся ним до моїх уст і промовив: Доторкнулося ось це до твоїх уст, і взята від тебе твоя беззаконність і з гріха твого ти очищений.
І почув я Голос Господній, що говорив: Кого б мені послати, і хто нам піде? І сказав я: Ось я, пошли мене! І відповів Він: Йди та промов до отих людей». (Іс. 6). Ісая пішов і більше шістдесяти років промовляв до свого ізраїльського народу як Божий пророк. Він раз-у-раз закликав народ до каяття і пророкував про всілякі нещастя, що мають статися з народом за непослух Богові, говорив їм про вавилонську неволю, потішав надією на вихід з неї, казав про збереження серед цього лихоліття Давидового роду і прихід Спасителя-Месії. «Скажіть млявим на душі, будьте мужі, не бійтеся; ось Бог ваш… Він прийде спасти вас. Тоді відкриються очі у сліпих і вуха в глухих будуть чути. Тоді кульгавий підскочить, як олень, а язик у німого піснею озветься; бо прорвуться в пустині води, і в степу потоки… І постане там дорога, а дорога назветься святою; не ходитиме шляхом тим ні один нечистий – він їм одним буде служити… Вернуться визволені Господом; з радісними піснями прийдуть на Сіон; і радість вічна буде в них над головою; радощі й веселості знайдуть вони, а смуток і зітхання віддаляться від них» (Іс.35).
Цими прегарними й любими словами представляє нам пророк Ісая Христа-Спасителя й щастя тих душ, які увірують в Його слова. Але те наше щастя Божественний Спаситель купить нам високою ціною свого пониження й терпіння.
За проповідування народові Божих наказів Ісая багато страждав і загинув мученицькою смертю у віці 126-ти років, приблизно 670 року до народження Христа. За дорогоцінні пророцтва про Ісуса і Пресвяту Богородицю пророка Ісаю називають «євангелістом Старого Завіту».





