Ця катехиза Святійшого отця присвячена молитві за єдність – своєрідному духовному заповітові Господа Ісуса Христа. Ворог людства, диявол, сіє розбрат, розділяє, тоді як молитва – дієвий засіб у боротьбі за єдність.
Ісусів заповіт
Святійший отець указує на те, що під час Тайної вечері Ісус молився за «своїх» словами: «Щоб усі були одно». Цього Він просив перед стражданнями, які чекали попереду, тож можна назвати їх Його духовним заповітом. Прикметно, що Господь не нав’язував учням єдності, не давав їм наказів, а молився. На думку Папи, це означає, що для досягнення єдності замало нас самих із нашими силами, тому що вона є даром, благодаттю, про яку потрібно просити Отця.
Спільна потреба
Ми неспроможні зберегти єдність самі в собі. Святий Павло описав цей стан як внутрішній конфлікт, коли прагнемо добра, але схильні чинити зло, у ньому – корінь розділення між нами. Про це говорить апостольська конституція «Радість і надія» Другого Ватиканського собору: «…втрата рівноваги, від якої страждає світ, пов’язана з тією глибокою втратою рівноваги, що вкорінена в людському серці». Папа робить висновок, що усунути проблему шляхом протесту неможливо, бо незгода породжує незгоду. Зцілення починаються з прохання Бога про примирення та єдність.
Плід молитви
Отож єдності можна досягнути тільки за допомогою молитви – дипломатичних стосунків і академічного діалогу недостатньо. Сам Ісус проторував нам цей шлях, а ми повинні йти ним смиренно, цілковито довірившись Отцеві.
Запитаймо себе: «А я молюся за єдність?». Святійший отець зазначає, що, переглянувши наміри своїх молитов, напевно, зауважимо, що серед них мало або й зовсім немає присвячених неподільності християн, тоді як від неї залежить існування віри у світі. «Світ увірує не завдяки тому, що ми переконаємо його вдалими аргументами, але якщо засвідчимо свою любов», – стверджує Франциск.
Боротьба за єдність
Святійший отець наголошує: нині, коли світ роздирають конфлікти, потреба молитви постає особливо гостро. Ми повинні поступитися приватним інтересами на користь спільного добра. У цьому нам має допомагати добрий приклад християн, які тримаються дороги повної, видимої єдності. Дякувати Богу, протягом останніх десятиліть зроблено багато кроків уперед, проте потрібно залишатися стійкими в любові, молитві, не піддаючись утомі й знеохоченню.
Папа зауважує, що диявол зазвичай «не спокушає нас у високих богословських матеріях», але використовує вади братів: перебільшує їхні помилки, сіє недоліки, сіє незгоду, провокує критику, розділяє». Натомість Господь бере нас такими, якими ми є, різними та грішними, і веде до єдності.
Укорінені в Христовій любові
«Перебувайте в Моїй любові – принесете рясний плід»[1], – нагадує Папа слова Спасителя з Євангелія від Івана. Він підкреслює, що «коренем співпричастя є Христова любов», яка дає нам силу відкинути упередження, щоб розпізнати в іншій людині брата чи сестру. Тоді відкриваємо, що «християни інших конфесій, зі своїми традиціями та історією, є Божим даром». Понтифік закликає молитися за них, а коли це можливо, то разом з ними. Так навчимося любити їх і цінувати.
