29 жовтня у ватиканській базиліці Святого Петра Папа Римський Франциск відправив святу месу з нагоди закінчення першої сесії XVI Звичайної загальної асамблеї Синоду єпископів. Друга сесія запланована на жовтень 2024 року. Із католицькими єпископами з усього світу Святійшому отцеві співслужили делегати Української греко-католицької церкви: Блаженнійший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, і владика Теодор Мартинюк, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії.

Папа Франциск виголосив проповідь на тему всеохопності Божої любові: від неї, переконаний Понтифік, залежить життя людини, шлях церкви та призначення історії. Порив любові найповніше передають два слова — «адорувати» і «служити», і Святійший отець закликає до цього. Він наголошує: насамперед церква має супроводжувати слабких та відкинутих, виходити назустріч убогим і зцілювати рани людства.

Божа любов визволяє від ідолопоклонства

У зверненні до учасників Синоду Папа наголосив та вагомості, першочерговості заповіді любові до Бога і ближнього: саме вона, а не мода чи людські розрахунки, лежить в основі всього в цьому світі. У цьому контексті Святійший отець виокремлює адорацію — спосіб вираження й пізнання Господньої любові: здійснюючи її, ставимо Бога на чільне місце, визнаємо Його єдиним Господом і водночас наново відкриваємо для себе диво бути любленими Ним. Це дуже важливо, особливо тепер, коли навичку адорації практично втрачено.

Говорячи про абсолютну любов, Папа виокремив у ній аспект свободи. У Святому Письмі, нагадує Понтифік, Божа любов часто постає як сила, що протистоїть ідолопоклонству, звільняє душу від залежності.

Створюючи собі ідолів, людина наділяє їх певними якостями й відповідними очікуваннями, намагається маніпулювати ними й натомість сама потрапляє в цю пастку. Бог же завжди живий, усюдисущий: Він існував й існує і тут, і за межами нашої досяжності. Бог може розчарувати людину, тому що Він живий, тому що Він не створений, щоб виправдовувати чиїсь очікування.

Ми зазнаємо болю, коли вважаємо, що Господь має діяти певним чином, а все відбувається не так. Це шлях ідолопоклонства, і, стаючи на нього, вимагаючи від Бога відповідати нашому уявленню про Нього, думаючи, що контролюємо Його, ми ризикуємо зайти в глухий кут. Божа любов не вписується в людські схеми, підкреслює Понтифік. Діяння Божі неможливо ні передбачити, ні осягнути людським розумом. Ми лиш можемо — і повинні — здійснювати адорацію й дивуватися незбагненній і всеохопній любові Творця.

Адорація ставить на чільне місце Бога

Святійший отець закликає до відновлення й активного практикування адорації також і тому, що вона відвертає людину від культу мирських цінностей, від культу власної особи й зосереджує її увагу на справді важливому, життєво потрібному — на Богові.

Ми повинні боротися з ідолопоклонством в усіх його виявах, наголошує Папа Франциск, викорінювати марнославство, що породжує жагу успіху заради успіху, самоствердження за будь-яку ціну, жадібність і прагнення збагачення. «Диявол входить через гаманець, не забуваймо!» — нагадує Святійший отець.

Він вирізняє також ідолопоклонство, що «маскується під духовність»: людина фокусується на глибині своєї духовності, на своїх релігійних ідеях чи душпастирській майстерності. У такому разі існує ризик поставити себе на чільне місце, що належить лише Богові. Адорація ж запобігає цьому, і тому вкрай важливо повертатися до неї знову й знову.

Отже, Папа настійливо просить адорувати Господа «у кожній дієцезії, у кожній парафії, у кожній громаді». «Тільки через адоруюче мовчання Слово Боже оселиться в наших словах; тільки перед Ним ми очистимося, преобразимося й оновимося вогнем Його Духа», — стверджує Святійший отець.

Церква, яка служить зраненому людству

На тверде переконання Папи Франциска, любити означає служити. Своє судження він пояснює так: «У великій заповіді Христос пов’язує Бога і ближнього, щоб їх ніколи не відокремлювали. Не існує релігійного досвіду, який був би глухим до крику світу. (Якщо йдеться про справжній релігійний досвід.) Немає любові до Бога без участі в турботі про ближнього, інакше ризикуємо стати фарисеями».

У цьому контексті Понтифік згадує «про жертв війни; про страждання мітингарів; про прихований біль тих, хто опинився на самоті і в бідності; про тих, хто розчавлений тягарем життя; про тих, хто не має більше сліз, про тих, хто не має голосу». Він засуджує всі форми експлуатації людей та нагадує, що це «тяжкий гріх, який роз’їдає братерство та спустошує суспільство». Церква повинна боротися із цими явищами й підтримувати людей, що опинилися в скруті.

Синод — місце присутності Бога та відчуття братерства

У своєму слові Папа Франциск висловив враження від цьогорічного Синоду, зокрема назвав подію «розмовою в Дусі», під час якої вдалося відчути ніжну присутність Господа й відкрити для себе красу братерства. Були різні історії, різне сприйняття, але всі були почуті, а головне — усі слухали Святого Духа.

Сьогодні, зауважує Понтифік, ще рано говорити про остаточні результати цієї зустрічі, але сміливо можна дивитися вперед, на горизонт. «Господь провадитиме нас і допоможе нам бути більш синодальною та місіонерською церквою, яка адорує Бога і служить людям нашого часу; виходить назовні, щоб нести всім втішну радість Євангелія», — сказав Святійший отець. На завершення він нагадав, що ми покликані мріяти про церкву, яка ніколи не вимагає табеля про «гарну поведінку», але приймає та любить.