Знайомтеся! Це – Стефоні Волшт. У свої 46 років канадський чоловік-транссексуал вирішив змінити не тільки стать, але й вік – йому вже шість років! Хоча спочатку він планував стати 8-річною дівчинкою. І це не фейк! Про чоловіка пише багато авторитетних видань, зокрема британська газета The Independent.

Після 23 років шлюбу, маючи семеро дітей, канадієць вирішив залишити сім’ю, щоб «перетворитися» на дівчинку, тому що він «так себе відчував». Навіть знайшлися люди, які погодилися його «вдочерити».

Після таких новин хочеться запитати: чи є межа абсурду у сфері гендерної політики? І яка політика гендерної рівності потрібна Україні?

Серед учасників цієї дискусії немає тих, хто проти рівності прав і можливостей жінок і чоловіків чи підтримує домашнє насильство. Усі ми: і науковці, і церкви, і громадські активісти, і політики – виступаємо як однодумці та можемо співпрацювати на спільних засадах. Але нас розділяють маніпуляції з поняттями. Що ж ми розуміємо під гендером і гендерною рівністю?

Урядовці наголошують на тому, що потрібно дотримуватися визначень, наведених у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», і це правильно. Але водночас вони вживають слово «гендер» в іншому значенні, маючи на увазі не стать людини, а безліч різних соціальних ролей. Потім ці урядовці починають боротися з «гендерними стереотипами», зокрема в освіті. З'являються сумнівні висновки антидискримінаційної екпертизи МОН, які заперечують важливість повних сімей, а також шкільні підручники, що доволі нав’язливо пропагують старшокласникам одностатеві сексуальні стосунки й навіть інцест.

Закон не дає визначення гендерних стереотипів, але дехто із чиновників починає трактувати це поняття відповідно до свого розуміння. Та хай там як, але потрібно спочатку розібратися, чи всі ці стереотипи погані. Наприклад, розуміння об’єктивного біологічного факту слабкості жінки порівняно з чоловіком є достатньою підставою, щоб змалку вчити хлопців, що піднімати руку на дівчину неприпустимо. Хіба це не добра культурна традиція та позитивний стереотип, який допомагає запобіганню насильству проти жінок?

Саме поняття «гендер» також тлумачать по-різному. Прикладом можуть слугувати методичні матеріали антидискримінаційної експертизи підручників і освітніх програм, а також Стамбульська конвенція. Маніпуляції з термінологією спотворюють подане в Законі визначення гендерної рівності, унаслідок чого її плутають із рівністю гендерів.

До чого це може призвести? Негативні приклади Канади й США засвідчують, що через дозвіл хлопцям і чоловікам, які відчувають себе жінкою, відвідувати жіночі туалети й роздягальні шкіл, університетів та інших публічних установ зростає загроза сексуального насильства проти дівчат і жінок. Це спричинило судові позови скривджених, які вимагають захисту їхньої приватності та гарантування безпеки від сексуальних домагань чоловіків-трансгендерів.

Пропозиції:

1) Чітко визначити, що представники влади та українське суспільство погоджуються з необхідністю впроваджувати не «рівність гендерів», а рівність прав і можливостей для жінок і чоловіків, як це передбачено в Законі.

2) Не ратифіковувати жодних міжнародних договорів, які визначають гендер інакше, ніж жіноча та чоловіча статі, а для уникнення термінологічних маніпуляцій у законодавстві України краще використовувати поняття «стать», «статева рівність» чи «рівність за статевою ознакою».

3) Брати до уваги позитивний досвід західних демократій, а не негативний.

Максим Васін, правозахисник, виконавчий директор Інституту релігійної свободи

Джерело: censor.net.ua