22 серпня 2019 року вперше відбулися заходи на відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв актів насильства на основі релігії або переконань, який проголосила Генеральна Асамблея ООН з ініціативи Польщі, за підтримки Бразилії, Канади, Єгипту, Іраку, Йорданії, Нігерії, Пакистану і США. Він дає міжнародному співтовариству можливість виявити солідарність з жертвами переслідувань за віру й розглянути основні проблеми релігійної нетерпимості та дискримінації.
Уже давно найбільш переслідуваною релігійною групою у світі є християни. Сумну статистику цього явища ведуть різні міжнародні організації. Зокрема, згідно з «XIV рапортом щодо релігійної свободи», який підготувала Папська фундація «Допомога церкві в потребі», кожен сьомий християнин живе в країні, де тривають переслідування. За висновками аналітиків, понад 300 мільйонів осіб зазнає утисків.
У рапорті, що аналізує період від червня 2016 до червня 2018 рр., повідомлено про зростання порушень релігійної свободи в багатьох державах. Зокрема, у 21 країні їхній рівень визначено як переслідування, а в 17 – як дискримінацію. Тривожною тенденцією названо зростання «агресивного націоналізму на шкоду меншинам». Це явище має різні ознаки, а показовою названо ситуацію в Індії, де протягом 2017 року скоєно 736 нападів на християн проти 358 у 2016 році. Такий ультранаціоналізм виявляється, зокрема, у ворожості держави до всіх релігій, як у КНР чи КНДР.
Упорядники рапорту говорять про «завісу байдужості» – нейтральну реакцію «секуляризованого Заходу» на уразливе становище релігійних спільнот. Водночас на Заході зафіксовано зростання антисемітизму.
Свої висновки репрезентувала й благодійна організація Open Doors. На початку кожного року вона публікує звіт про переслідування християн у світі. Крайнє дослідження, результати якого були оприлюднені 16 січня 2019 року, аналізує період від 1 листопада 2017 року до 31 жовтня 2018 року й виокремлює п’ять різних середовищ і типів взаємин, у яких оцінюють свободу віровиявлення людей: сім’я, приватні стосунки, спільнота, церква, публічне життя країни. Під шостим пунктом указано рівень насильства, якого зазнавали християни. На основі оцінок сформували World Watch List 2019 – список п’ятдесяти країн світу з найвищим показником утисків за віру.
З-поміж 150 країн, у яких здійснювали моніторинг, у 73-ох зафіксовано рівень переслідування, визначений як «високий», «дуже високий» та «крайній», тобто понад 41 бал, тоді як у попередньому рапорті таких було 58. Кількість християн, що були вбиті з причин, пов’язаних з вірою, зріс від 3066 у 2017 році до 4305 у 2018 році; 3150 християн були заарештовані, засуджені або ж ув’язнені без суду, що вдвічі більше, ніж 2017 року. Водночас у рапорті підкреслено, що мова йде про перевірені й доведені випадки, тож реальні дані можуть бути набагато вищими. Протягом звітного періоду скоєно 1847 нападів на храми чи пов’язані з ними християнські будівлі.
Укладачі звіту зазначають, що головними джерелами переслідування християн залишаються ісламський екстремізм та комуністична чи посткомуністична боротьба з опозицією в таких країнах, як Китай або В’єтнам, а з-поміж нових називають релігійний націоналізм, як-от індуїстський в Індії та буддистський у М’янмі. На окрему увагу заслуговують країни Латинської Америки, де нетерпимість загострюється тоді, коли церковні лідери кидають виклик корупції та наркокартелям.
Релігійна дискримінація – тривожна реалія сьогодення
Останнім часом тема сучасного мучеництва перебуває в центрі уваги виступів Папи Франциска та дипломатів Ватикану. Святійший отець з перших днів свого понтифікату звертався до цієї проблеми у своїх промовах, особливо зважаючи на її ігнорування у суспільстві.
Так, коментуючи під час однієї із зустрічей з прочанами Христові слова: «Хто бажає спасти свою душу, той її втратить, але хто втратить своє життя задля Мене, той його збереже», – він ствердив: «Мученики є найдосконалішим прикладом втрати життя за Христа». А після повідомлення про напад на католицький храм, скоєний у Буркіна-Фасо наприкінці травня цього року, Понтифік зауважив: «Також і сьогодні існує чимало християн, яких убивають та переслідують через любов до Христа. Вони віддають життя серед загального мовчання, бо їхнє мучеництво не стає сенсацією, хоч сьогодні більше християнських мучеників, ніж у перших віках».
Про колосальні масштаби й можливі наслідки релігійної дискримінації говорять і дипломати Ватикану. Так, виступаючи з промовою на презентації «Рапорту про переслідування християн» (Persecution of Christians Review), монсеньйор Антуан Камілльєрі, заступник секретаря, відповідального за відносини Святого Престолу з державами, зазначив, що утиски за віру – це «тривожна реальність» сьогодення, що має ознаки геноциду. Покликаючись на слова Папи Франциска, серед причин такого явища представник Святого Престолу назвав колективну байдужість до процесу систематичного усунення із суспільств і культур присутності християн.
Останнім часом почастішали напади на групи й на окремих осіб з боку терористів, екстремістів і релігійних фанатиків. Як зазначив монсеньйор Камілльєрі, ще однією з форм дискримінації є «ростуча тенденція», зокрема і в утверджених демократіях, «інкримінувати чи карати релігійних провідників, коли вони звіщають фундаментальні принципи своєї віри», особливо якщо йдеться про захист життя, подружжя та сім’ю. Прикро, та на більшість цих злочинів міжнародна спільнота заплющує очі, тому вони залишаються безкарними.
За словами монсеньйора Камілльєрі, це замах на «найфундаментальнішу свободу людської особи», який загрожує не тільки християнам, а й тим, хто сповідує інші релігії. А отже, украй потрібно вжити заходів для збереження християнських громад, зокрема там, де вони не становлять більшості. Це не символічне питання – ідеться про можливість мирного співіснування представників різних релігій, обов’язкова умова якого – повага до гідності кожної людської особи.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ, Ватикан
