З'явився друком новий переклад італійською мовою Спільної декларації про виправдання, підписаної 1999 р. в Аугсбурзі. Цей документ став визначальним кроком у діалозі між католиками і лютеранами, адже допоміг усунути проблему виправдання. Декларація стверджує, що виправдання – це не наша заслуга, а вияв Божої благодаті та результат віри в спасенну міць Христа. Найновіше її видання, актуалізоване й виправлене, підготували Папська рада сприяння єдності християн та Всесвітня лютеранська федерація.
Документ вийшов дня 500 роковин екскомуніки Мартіна Лютера. Цей жест підкреслює рішучий намір обох сторін продовжувати рух від конфлікту до єдності. У спільній передмові до декларації кардинал Курт Кох, префект Папської ради підтримки єдності християн, і пастор Мартин Юнге, генеральний секретар Всесвітньої лютеранської федерації, пишуть: «Ми не можемо стерти історії розколу, але вона може стати частиною нашої історії примирення».
«Католики і лютерани стали на шлях примирення», – сказав Папа Франциск у жовтні 2016 р., під час екуменічної молитви в Лунді (Швеція) з нагоди 500 річниці Реформації. Тоді ж представники католицької і лютеранської церков заявили: «Завдяки діалогу та спільному свідченню ми вже не чужі. Навпаки, зрозуміли: те, що нас єднає, більше за те, що розділяє».
З 1999 р. три інші протестантські спільноти всесвітнього рівня: методисти, англіканці та реформати – офіційно долучилися до лютеран у пошуку порозуміння з католиками. Спільна декларація про виправдання допомогла усунути багатовікові суперечки та непорозуміння.
Єпископ Браян Фаррелл, секретар Папської ради підтримки єдності християн, пояснив, що означає вчення про виправдання: «Питання зводиться до того, чому завдячує спасінням людина: Христовій благодаті чи своїм добрим учинкам – протягом століть це було лінією розмежування між католиками і протестантами. Спільна декларація про виправдання й численні екуменічні бесіди допомогли зрозуміти, що в основі наші доктрини сходяться. А отже, знайдено вихід із проблеми, яка здавалася нерозв’язною. Ми погодилися, що немає жодних суперечностей у питанні, яке є основоположним, центральним пунктом доктрини. Після досягнення порозуміння в справі виправдання наші стосунки переходять від конфлікту до спілкування».
