Роль Марії в прийнятті християнської віри
Щоб простежити зародження культу Богородиці і Її вплив на становлення й утвердження християнства Русі, звернемося до давніх писемних пам’яток. У «Повісті минулих літ, як і в грецьких літописах другої половини IX століття, описано похід київського князя Аскольда на Царгород і облогу цього міста. Патріарх Константинопольський тоді розпорядився правити всенародні молитви до Пресвятої Богородиці, а сам узяв омофор із Влахернського храму й хресним ходом пішов на берег моря. Там під супровід побожних співів занурював його у воду. І сталося диво: багато човнів руського війська затонуло, а київський князь згодом змушений був відрядити своїх послів до Царгорода з проханням призначити місіонерів для Русі, які й охрестили Аскольда, його родину і людей (Georgil Monachi, Vitae recentiorum imperatorum, in Migne, PG 109, 887). За літописом Нестора, ці події могли б відбуватися 861–862 рр. (Лихачев, Повість временних літ, І, ст. 19).
Також знаємо, що святий рівноапостольний князь Володимир звів у Києві храм на честь Пречистої Діви Марії і молився Їй: «Господи Боже... глянь на церкву, що я, недостойний Твій слуга, збудував в ім’я породившої Тебе Матері і Приснодіви Богородиці, і хто помолиться в цій церкві, вислухай його молитви за молитвами Пресвятої Богородиці (Лихачев, Повість временних літ, І, ст. 85).
Літописець під 1037 роком так пише про Володимирового нащадка – князя Ярослава Мудрого: «Ярослав збудував великий город і в цьому городі Золоті ворота; він збудував церкву Св. Софії, митрополію, і потім церкву Благовіщення над Золотими воротами...» (Лихачев, Повість временних літ, І, ст. 85).
Таким чином, бачимо, що руські князі активно пропагували вшанування Діви Марії як заступниці і покровительки, захисниці імперії і її народу. Саме такий образ Пречистої і закріпився у свідомості людей, що значною мірою зумовили також часті набіги чужинців і руйнування національного та релігійного життя в Україні. До кого ж, як не до Пресвятої Цариці, звертатися по допомогу? І Вона завжди відгукувалася, простеляла над Своїми вірними животворчий омофор. Саме тому особливого вшанування в Україні набув Покров Пресвятої Богородиці, що означає захист та визволення. Про це свідчать збудовані храми, ікони, поезія та народні Богородичні пісні (Церковні пісні, 1989, 204–207, 247, 249–311).
Богородичні знаки й перспективи в українській дійсності
Ми є свідками «останніх часів». Це не означає, що просто зараз має настати апокаліпсис, але завершальний період історії вже розпочався. Ми живемо в міжчассі, коли історія спрямована до останнього дня, який проливає світло на нашу сьогочасну темряву (Philips G., La Chiesa e il suo mistero nel Conciliо Vaticano ІІ, Jaca Book, 5 ed. ita. Milano 1993, p. 475). У цьому контексті II Ватиканський собор ужив вислів «знак часів» («signa temporum» (Math. 16, 3), LG, 68; GS,11, 41; UR 4; DH 15), один раз, у догматичній Конституції про церкву, – дуже виразно у зв’язку з особою Богородиці (LG,48).
Мати Ісуса, прославлена тілом і душею на небі, є взірцем та початком удосконалення церкви як у майбутньому житті, так і на землі, доки не прийде день Господній (пор. І Пет 3, 10), освітлюючи шлях народові Божому, виступаючи знаменом певної надії та потіхи.
Вдивляючись пильно в це знамено й розглядаючи ретроспективно недавнє буття нашої церкви, можемо зауважити деякі знаки, що закликають нас до роздумів і чинної, розважливої участі. Дозволю собі звернути увагу на факти, що їх по-різному можна тлумачити, але не можна заперечити:
1. Чорнобильська катастрофа (1986 р.) і події довкола Грушева (1987 р.).
2. Проголошення 1987 року Роком Марії і вихід УГКЦ з підпілля.
3. Падіння комуністичних режимів у році 1000-ліття хрещення Руси-України.
ЧОРНОБИЛЬ – сповнення пророцтва?
«І третій Ангел засурмив, і впала з неба зоря велика, що палала, як смолоскип, і впала на третину річок і на джерела вод. Ім’я зорі мовиться – “полин”; і стала третина вод полином, і багато людей померло від вод бо прогіркли» (Oдкр 8, 10–11).
Ключовим у цьому фрагменті є слово «полин», по-грецьки і по-латинськи – «absintium», що українською означає «гірка трава», «полин», «чорнобильник», «чорнобиль». У свідомості кожного дорослого українця воно асоціюється зовсім не з рослиною…
Це була одна з найстрашніших техногенних катастроф за всю історію людства. 26 квітня 1986 року на АЕС у місті, що називається Чорнобиль, сталася аварія, яка призвела до викидів радіації в повітря та спричинила й продовжує спричинювати хвороби та сіяти смерть серед зараженого населення. Чи не про цю подію сказано в цитованому пророцтві?..
Знаковим стало явлення Пресвятої Богородиці в Грушеві на роковини трагедії. Вона ніби просить нас не бути байдужими до Її найбільш нужденних дітей, що хочуть почути голос Божого Євангелія. Діва Марія хоче принести їм Свого Сина, щоб і вони отримали спокій душі, навіть тоді, коли у вічі заглядають тривога і страх, коли довкола самотність і безвихідь. Вона теж це пережила...
Чорнобильська Мадонна з ікони малярки Марії Яроцької зажурливим і запитальним поглядом дивиться на кожного з нас і зокрема на Своїх українських дочок, неначе промовляючи: «Будьте зі мною!». На діадемі Пресвятої Богородиці видніє відблиск чорнобильської зірки Полин – знак надії і потіхи, перестороги і заклику, що викликає тривогу від можливої байдужості і знеохоти.
Вельми влучно цей настрій передала у своєму вірші поетеса Галина Гордасевич:
Про що печалишся, душе моя?
Впаде звізда Полин –
І сполиніють води.
Впаде звізда Полин –
І стане хліб гіркий.
І чоловік, невдалий твір природи,
Вже не протягне іншому руки.
І скаже брат: «Нема у мене брата!».
І скаже син: «Не знаю я вітця!».
Про що печалишся, душе моя?
Іще погожі дні, хоч вже на осінь йдеться,
І золотіє лист, і в небі птичий клин,
І навіть страшно думати, що десь там
Уже летить,
Летить,
Летить звізда Полин!
(Визвольний шлях, Лондон 1992, с. 430)
Пресвята Діва не полишає Свій стражденний народ, являється йому й просить навернутися до правди й відкинути гріх, молитися до Неї і до Її сина Ісуса Христа – нашого Бога. І якщо ми хочемо уникнути ще страшніших трагедій, ніж Чорнобильська, то повинні взяти в серце ці знамення й не відступати від Божого закону.
Надія всіх кінців землі
Осіннє свято Покрови Пресвятої Богородиці постійно вселяє в кожного, хто прибігає Неї, живу надію, без якої неможливо крокувати далі дорогами нелегкого земного життя. Тому прибігаємо до Матері Христової й звертаємося з вірою і любов’ю:
«Пречиста Богородице! Ти для скорботних – велика заступниця, негайна помічниця, спасіння та підпора людства, море ласки, джерело Божої мудрості, покров для світу. Тим-то ми, вірні, урочисто прославмо Твій світлий покров, співаючи: “Радуйся, Благодатна, з тобою Господь, що через тебе подає світові велику милість!”» (Молитвослов, с. 1039).
Марійська література українською
Бартошевський І. Науки на місяць май о П. Д. М. / І. Бартошевський. – Львів, 1905.
Вервиця. – Рим : Вид. ССЗНДМ, 1990.
Герберт Ігумен Лелія Ізраїля, або Життє Пречистої Діви / Ігумен Герберт ; перекл. о. В. Держирука. – Філадельфія.
Дикій О. Заступниця непостидна. Ч. 1 / О. Дикій. – Львів, 1914.
Дзерович Ю. Цариця моя Марія / Ю. Дзерович, 1906.
Дзерович Ю. За всіх молишися, Благая / Ю. Дзерович. – Жовква, 1914.
Загальний Статут Марійських Товариств. – Львів, 1925.
Зарваниця у духовному і художньому слові, спогадах і переказах // Тернопіль. – 1993.
К.Р. ті, Читання о Преч. і Пребл. ДМ, вид. 6, Жовква 1920.
Качур С. Мати всіх монахинь / С. Качур. – Прудентопіль, 1976.
Курпіта Т. Поклін Марії: українська еміграція в Німеччині Пречистій Діві Марії, Владарці й Опікунці України / Т. Курпіта. – Мюнхен, 1947.
Кілька читань о ПДМ. – Філядельфія.
Лужецький І. Життя Марії, Матері Ісуса / І. Лужецький. – Рим, 1989.
М. М. М. І. Пресвятая Богородице, спаси нас / М. М. М. І. – Прудентопіль, 1962.
Малицький Є. Розважання про Пресвяту Богородицю (на основі вервечки) / Є. Малицький. – Прудентопіль, 1955.
Мельничук П. Люрд, Рим, Фатима, Єрусалим / П. Мельничук. – Філядельфія, 1964.
Нагаєвський І. На слідах Пресвятої Богородиці – Цариці Руси-України / І. Нагаєвський. – Львів – Київ – Рим, 1984.
Назарко І. Марія і ти / І. Назарко. – Торонто, 1950.
Омм Появи П. Д. від 1930 до 1958. – Торонто 1959.
Пащак Е. Марія – наш взір / Е. Пащак. – Філядельфія // Слово Доброго Пастиря. – Травень – Червень. – 1956.
Почаївська Богородиця. – Вінніпег, 1982.
Пресвята Богородиця до своїх улюблених священиків / Переклав з ісп. о. П. H. – Апостолес, 1975.
Прийма В. Люрдська Пані, Володарка Піринеїв / В. Прийма. – Тулуза – Париж, 1964.
Решетило С. Розважання про Пресвяту Богородицю / С. Решетило. – Мондер, 1950.
Стежечка в рай. 31 розважання на місяць травень.
Т. Е. Цариця вервиці. Появи Пресвятої Діви Марії у Фатімі / Т. Е. – Філядельфія // Слово Доброго Пастиря. – Травень. – 1950.
Тома з Кемпен Наслідування Марії / Тома з Кемпен ; пер. о. Каменецький. – Торонто, 1968.
Українського краю Заступниця й Мати. Устав Братства Страждущої Матері Божої на Білостоці в Хісках.
Фонеска Ґонзаґа да Марія говорить до людей світу / Фонеска Ґонзаґа да. – Пряшів, 1993.
Цвіт з Назарета, або Життє Пресвятої Діви Марії. – Жовква, 1928.
Штавдінґер О. Об’явлення Серця Марії у Фатімі / О. Штавдінґер ; перекл. Є. Кулицький. – Торонто, 1960.
Шульган Н. Люрд / Н. Шульган. – Прудентопіль, 1954.